На третій, заключий день змагань на Чемпіонаті Європи у Торуні, українські стрибунки у висоту не на жарт розстрибались.
Срібна призерка цього Чемпіонату Ірина Геращенко встановила особистий рекорд у закритому приміщенні, що на сантиметр вище, ніж її попередній (1.97 м, 2019 рік), стрибнувши 1.98 метрів. Спортсменка робила спроби і на 2.00 метри, але поки, ця висота їй не підкорилась.
Ми змогли з нею поспілкуватись і дізнались, чого не вистачило до 2.00 м, які очікування були від змагань і “А що сказав тренер?”.
Що тобі не вистачило щоб дострибнути до 2.00 метрів?
По-перше, не вистачило змагань у сезоні, їх було дуже мало. Я звикла що в мене їх багато, і на головний старт я приходжу вже “розстрибана”. Зараз в нас було багато технічних тренувань, але все одно тренування – це не змагання.
Не вистачило емоцій, через те, що я дуже багато витратила їх на вистоу 1.92 м і 1.94 м, думала вище не стрибну, а на 1.96 м емоції вже зашкалили.
Якби зараз повернути час назад, я б перші дві спроби на 2.00 м зробила інакшими.
Це твоя перша нагорода у дорослому спорті, які в тебе емоції? Чи можна це порівняти з іншими твоїми медалями?
Чесно, зараз у мене не стільки переповняють емоції від змагань! Я була впевнена, що добре готова. Ну і мені лишалось це тільки реалізувати. Тренер мені сказала: “Іра, твоє завдання робити чіткі, гарні технічні спроби, і тоді результат буде”.
У кваліфікації, її завдання я виконала на 100%, на фінальних змаганнях, технічно десь на 70%, але я боролось до кінця.
Чоловік мого тренера сказав: “У вас буде справжня війна”. Так це і була справжня війна, війна з самою собою.
Чи не заважали тобі постійні паузи між спробами: то нагородження, то ще щось, адже у глядача складалось враження, що це заважає процесу, тобі як по враженням?
Це не заважало, це була зайва метушня, адже три технічні види проводились в один момент, але це змагання і умови можуть бути будь-якими.
В нас були трохи некомпетентні судді, тому що коли я ще сиділа в секторі, а мені вже включили таймер на стрибок. А я ж ще майду дійти до старту, налаштуватись на спробу і зробити її, а це все час.
То все ж, ти задоволена, щаслива від цих змагань? Що взагалі очікувала від них?
Чесно, взагалі не ставила собі мети щодо місця чи результату, я дуже хотіла відчути ці емоції після вдалого стрибка. І це – реалізувалось. Ці моменти роблять мене задоволеною та щасливою.
Після цього старту, ти більш позитивніше стала дивитись у майбутнє?
Я і до цього позитивно дивилась. Впевненість приходить під час змагального сезону, сподіваюсь що все буде добре. Плани мої це слухатись тренера, і тоді наші спільні плани будуть з нею реалізовані.
Фото: Getty Images