“Суми – найсонячніший старт, Полтава – рідний, Житомир – ну він “космічний”… 🙂 і, насправді, гостинний, Чернігів – найспортивніший, Черкаси – швидкісний, Миколаїв – красивий“, – так на прохання “Жорсткої Атлетики” охарактеризував півмарафони New Run 2018 року засновник організації і головний ідейний натхненник цих самих стартів Максим Кривенко.
Нова Пошта Миколаїв Напівмарафоном у неділю, 4 листопада, завершилося Гран-Прі New Run: 5 стартів, 5 міст і 5 окремих історій. Суми, Полтава, Чернігів, Черкаси і Миколаїв за 2,5 місяці (з середини серпня до початку листопада і Житомир на додачу, який не входив до заліку Гран-Прі) стали свідками тисяч щасливих фінішів і однієї головної мети – боротьби за перемогу у загальному заліку.
Переможці півмарафонів New Run – 2018:
| 01:08:51 | Семенович Богдан | Суми | Вілісова Тетяна | 01:15:52 |
| 01:09:00 | Олійник Павло | Полтава | Вілісова Тетяна | 01:17:36 |
| 01:08:16 | Казбан Артем | Житомир* | Вілісова Тетяна | 01:17:01 |
| 01:07:12 | Нижник Микола | Чернігів | Скрипак Ольга | 01:13:40 |
| 01:06:37 | Ігор Русс | Черкаси | Вілісова Тетяна | 01:17:19 |
| 01:05:03 | Савчук Руслан | Миколаїв | Вілісова Тетяна | 01:16:47 |
*не входив до Гран-Прі
**Переможець Гран-Прі визначався за сумарним часом п’яти півмарафонів, а за пропущений старт учасники отримували штрафні 3 години.
І якщо у жіночому заліку все очевидно: Тетяна Вілісова (сумарний час 06:23:14) не залишила іншим не те що шансів, а навіть думок про шанси на перемогу у Гран-Прі, то у чоловіків ситуація дещо інша. Жоден з переможців окремих стартів не відважився на непростий шлях з п’яти півмарафонів за сезон, а от Костянтин Тельнов (сумарний час 06:14:36) успішно підкорив усі п’ять!
І ось його історія:
Цей рік був для мене був дуже важливим, я ухвалив багато дуже серйозних рішень – почав жити з чистого листа, можна сказати. Переїхав до Львова і влаштувався там на роботу. Працюю наразі вантажником у “Новій Пошті”, але планую йти працювати кухарем. Я дуже люблю готувати, хочу займатися улюбленою справою.
Бігаю давно, але 5 років у мене була перерва. Раніше серйозно займався легкою атлетикою, працював тренером у Сумській області. А у 2017 році після перерви виграв у Харкові міжнародний марафон визволення. Тоді зрозумів, що якщо зміню щось у своєму житті, то зможу досягнути високих результатів і зараз потроху до цього рухаюсь.
Зараз працюю повний робочий день. Коли встигаю? Воно важко, дуже важко, але якщо маєш бажання, то будеш встигати! Наступного року маю мету бігти на чемпіонаті України поближче до призерів.
Щодо Гран-Прі, то, звичайно, планував боротися за призи, але не думав, що виграю його. Справа в тому, що через усі життєві зміни, у мене не було можливості закласти необхідну базу і я знав, які сильні люди виступають. Планував спробувати поборотися, а вийшло що виграв.
Найкращим мені видався саме останній старт – Миколаїв, в першу чергу за емоціями. Мені вдалося пробігти в своє задоволення. Якщо на попередніх стартах з різних причин доводилося “терпіти”, то тут я отримав задоволення. Ну і перший старт в Сумах також дався дуже легко, там я показав найкращий результат.
Переможниця Гран-Прі також поділилася емоціями після фінального старту та розповіла про свій шлях до перемоги:
Скажу, що непоганим видався цей старт, який вперше проводився у Миколаєві: і траса мені сподобалася, що є де розгулятися, де оминути “колових” бігунів, розворотів мало. Єдине, що підйоми! Але підйоми для професійних бігунів не страшні, тому що ми все одно до них готуємося. Разом з суперницями (прим.ред. – Юлія Профіс та Катерина Карманенко) бігли більше половини дистанції, десь уже після 15-16-го кілометру вирішила, що треба тікати від конкурентів, до цього моменту тримала ситуацію під контролем, бачила, що десь падає темп, але розуміла, що за рахунок своїх резервів зможу надолужити.
Задоволена сьогоднішнім бігом. Для мене цей сезон видався трохи затяжним і цим стартом офіційно закриваю його, трохи відпочину і почну готуватися на новий сезон. Стартувала усі старти ліги, а також Житомирський Космічний півмарафон, який цього року не входить до заліку.
У Лізі від самого початку планувала бігти усі етапи. Для мене це була авантюра, стільки півмарафонів поспіль: 5 стартів і Житомир.
Виокремити якийсь один старт не можу, мені в цілому Гран-Прі запам’яталося. Відчувалося, що в Черкасах ще не всі звикли до таких заходів, а от в Полтаві було видно, що організатори вдома – було все дуже яскраво. Плюс сертифікована і швидка траса.
Щодо участі в майбутньому сезоні Гран-Прі буду думати ще. Але скажу, що участь у такого роду серії стартів тримає постійно в тонусі – є відповідальність закрити всі старти. Загадувати не буду, але хочеться вірити, що наступного року знову візьму участь.
Як оцінюють свої старти самі організатори? Яким же буде Гран-Прі наступного року? І що нового підготували вони нам на наступний сезон? Деякі секрети вже розкрив Максим Кривенко:
Рік 2018
Осіннє Гран-Прі – це насправді 5 стартів, Житомир цього року не увійшов. Але наступного року він увійде. Скажу, що абсолютно усі старти, навіть ті ж відносно проблемні (через спеку, початок сезону і географічну віддаленість) Суми показали динаміку і приріст учасників. В середньому я оцінив цей приріст на 30%, це досить непоганий приріст. Абсолютно всі міста розвиваються. Все пройшло успішно. На наших стартах у нас фокус на самих спортсменах, на процесах, пов’язаних зі стартом та фінішем, видачею стартових пакетів, комфортом учасників – “легкістю” в усіх процесах в тому числі і на дистанції, і на фініші, ми намагаємося розвивати ці елементи. Сподіваюсь, нам це вдається. Ми щиро радіємо цим десяткам тисяч щасливих облич учасників: і бігунів, і дітей, і абсолютно усіх, і, навіть, наші форварди – спортсмени, які на старти ходять як на роботу, я бачу, що також переживають емоції, хоча емоцій від них рідко дочекаєшся.
Дуже складно було і я думаю, що в Україні ще жодний організатор не провів 6 стартів з такою щільністю – в один сезон.
Нововведення
Щодо наступного року я порахував уже: плануємо з усіма нашими дебютними стартами кількість учасників – 30 600 людей на всіх дистанціях. Так, це гігантська цифра. На півмарафонській і марафонській дистанціях – це близько 10 тисяч учасників. Щодо деталей ще хочемо дуже добре помізкувати. Розклад вже є: ми розносимо старти на два сезони. Це 3 старти восени і три навесні, а ще плануємо додати по 1 старту в різних містах, тобто 8 стартів всього у Гран-Прі.
Один з нових стартів вже узгоджений. Ми вже скоро відкриваємо реєстрацію – це Запорізький марафон. Марафони до цього ми не проводили, але плавно підвели до цього учасників. Ми хочемо зорієнтувати бігунів на цей старт як на основний марафон весни. Там класна траса, проспект рівний, туди зручно діставатися, ну і ми не підкачаємо:)
Також в рамках наступного сезону у нас є завдання змінювати якість – робити старти більш якісними, ми над цим будемо думати. Я знаю, що треба змінювати, я стартував на зарубіжних стартах і розумію, до чого нам потрібно прагнути.
Концентрація професійних бігунів
Дійсно, у нас чимало професійних атлетів збирається на стартах. Мабуть, секрет у тому, що ми вибудовуємо з ними теплі стосунки, я стараюся створювати для них умови, турбуватися про кожного, причому для кожного – турбота різна. Я розумію їх проблеми, я сам раніше професійно займався легкою атлетикою, я розумію, як вони живуть, чим вони живуть, чому стартують, як стартують, як обирають старти. Ми з ними дружимо. Вони не заробляють десятки тисяч євро на наших стартах, тим не менш ми намагаємося створити умови. І я розумію, що наші старти не можуть бути для них основними. Вони можуть буди “підвідними”, чи навпаки після основного старту. Вони не показують на них свій найкращий час в сезоні, але вони відчувають азарт (Юра Грицак, Ігор Русс – це дуже азартні хлопці, вони на будь-якому старті стають і “луплять” на повну. Паша Олейник, Артем Казбан – ніколи не здаються. Коля Нижник у нас зробив прикикдку і видав у Білій Церкві півмарафон за 1:03). Ми з ними усіма дружні, ми близькі”
Тут насправді вибудовується певна ієрархія. Я бачу основного нашого цільового клієнта – впевненого любителя. Впевнений, я маю на увазі – 1:15-1:19 . Чому? Тому що це такі прихильники бігу, для яких він є пріоритетом у житті. Ці любителі тягнуться за “профіками”, вони орієнтуються на професійних бігунів, хочуть бігти поруч з ними, спілкуються з ними. І в той же час, ці ж самі любителі розповідають у своїх містах про біг, про це щастя – вони як ніхто краще можуть поділитися цим. А “профіки” показують нам горизонти, розповідають, як, що і куди. А далі підтягуються всі інші – звичайні любителі, які тягнуть за собою новачків, дітей, які потім почнуть займатися легкою атлетикою і стануть чемпіонами!
Головне фото: Каріна Лук’яненко
