Потужно розпочав новий біговий рік наш колега, один з дописувачів “Жорсткої атлетики” Роман Баняс. На трьох стартах цього сезону він встановив особисті рекорди. У лютому пробіг 10К по шосе в Лондоні за 32,23. На початку березня подолав дистанцію першого з цьогорічних мейджорів – Токійського марафону – 2:27,48, а днями у Великобританії пробіг півмарафон з найкращим результатом у своєму житті – 1:09,30. Хіба ми могли оминути увагою ці досягнення? Тож розпитали у Романа подробиці.
Романе, як вдалося потрапити на Токійський марафон?
Я вчетверте подавався на лотерею і просто поталанило цього разу. Іноземцям дуже складно потрапити на цей забіг. Навіть для фаст-ранерів тут кваліфікаційний час <2:28 і дають лише 100 місць (50 чоловікам і 50 жінкам).
Які враження від марафону в Токіо?
Організація на найвищому рівні. Не дарма – це мейджор. Єдине питання – черги в туалет. Все решта – топ клас, без перебільшень.
Траса максимально комфортна і рівна. Ідеально для персонального рекорду. Дотепер не розумію, чому тут ніколи не ставили світового рекорду (як мінімум за останні роки).
Яку задачу ставив перед собою?
План був вибігти з 02:30:00. Втретє штурмував цей час, але вперше на такому рівному марафоні (до цього це був Нью Йорк і Бостон). З самого початку почував себе супер комфортно на пейсі ~3:30. Приходилось навіть стримуватись до 25-го км, адже план від тренера був максимально прагматичний. Після 30-ки трохи втома почала брати себе тому вирішив потроху додавати по пульсу, щоб не присісти по пейсу. Критичний момент 32-35 км пройшов досить комфортно тому продовжував тримати пейс до кінця (хоча пульс вже був під червоною зоною). На фініші побачив час 02:27,37, що не могло не тішити. Вийшло пробігти рівно протягом всієї дистанції. Супер радий. План виконав.
А за два тижні ти вже встановив рекорд на у півмарафоні – як так сталося?
Після Токійського марафону хотів взяти паузу, проте після спілкування з тренером (Романа тренує головний редактор ЖА Олексій – прим. ред.), вирішили спробувати зробити результат за рахунок супер компенсації через два тижні після марафону. Знайшов відповідний старт і зареєструвався. Сам напів-марафон був не зовсім рівним (набір висоти близько 100 м), також було трохи прохолодно (на момент старту +3 градуси, а вночі було -2) і трохи вітряно. Але психологічного тягаря не було (це не основний старт сезону) тому з самого початку вирішив бігти не повільніше 3:20 км/хв і терпіти до останнього. Перші пару км бігли групкою, але після 3-го – соло. Останні 2-3 км за мною вчепився один бігун, який не хотів «мінятись» коли бігли проти вітру, тому прийшлось додавати, щоб скинути його. І це досить непогано зіграло врешті-решт – адже сил вже не було, але була величезна мотивація скинути його. Тому останній кілометр пейс був ближче до 3:15 хв/км. На фініші побачив на годиннику 01:09,31, що на 16 секунд краще мого особисто на цій дистанції, який я встановив 2023 року в Амстердамі.
Який марафон буде наступним?
Поки відходжу від цього, залікую травми, а потім подумаю і проговорю з тренером. Зараз дуже складно поєднувати роботу і підготовку до марафону на результат. Але апетит на кращий результат я собі набігав!
