Президентка Федерації легкої атлетики України, Ольга Саладуха, дала розгорнуте інтерв’ю порталу sport24.ua. Розповіла про те, що вже зробила на посаді, і які задачі ставить перед ФЛАУ на майбутнє.
Ольга Валеріївна підбила і про підсумки Олімпіади в Парижі, і розповіла – на що сподіваються за чотири роки у Лос-Анжелесі.
-Три медалі, які завоювали легкоатлети на Олімпіаді в Парижі – це багато чи мало?
-Це дуже гарний результат. Легка атлетика вкотре довела усім, що вона є і буде “королевою” спорту. Звичайно, хотілося більше медалей. Зокрема, до списку медалістів мала б додатися ще Марина Бех-Романчук. Але я задоволена тим, що ми отримали – нарешті повторили успіх 2008 року. Будемо робити все можливе, аби на Олімпіаді в Лос-Анджелесі примножити свої досягнення.
-Реальна конкуренція у нас тільки в секторі для стрибків у висоту. А у вашому виді, стрибках у довжину, наразі на високому рівні виступає тільки Бех-Романчук. Та й вона, наскільки відомо, завершує кар’єру і до Лос-Анджелеса не готуватиметься. Є гідна зміна?
-Зараз у спорт повернулися ще дві перспективні стрибунки – Анна Красуцька та Ольга Корсун. Але сподіваємося, що й Марина відновиться та повернеться в сектор стрибків і ми ще всі разом порадіємо її олімпійській медалі в Лос-Анджелесі.
-Коли ви займалися, скільки було конкуренток у секторі для стрибків?
-Потрійний стрибок – це дуже важкий вид легкої атлетики, оскільки відбувається величезне навантаження на коліна та спину. У 2015 році я зазнала травми хребта, яка мене дуже турбувала – не могла навіть нормально ходити, не те щоб стрибати. Але все ж таки вийшла в сектор на чемпіонаті світу, під епідуральною анестезією. На знеболювальних, але стрибала.
Цей вид легкої атлетики ніколи не збирав багато людей в секторі, а особливо – дівчат. Нас завжди було 12-15 спортсменок на дорослому чемпіонаті України, і часом навіть 3-4 легкоатлетки виконували олімпійський норматив. Тож конкуренція була. Крім того, в Україні міцні традиції в потрійному стрибку. Це й Інесса Кравець, і Олена Говорова, і я, і Марина Бех-Романчук. Нагадаю, що цей вид багато років був заборонений – лише у 1992 році його дозволили для жінок, тому, звичайно, він і не збирає так багато прихильниць. І потрібно бути дуже технічним у виконанні, щоб не було травм.
Повний текст цього інтерв’ю – за посиланням.