У ранковій програмі п’ятого дня Чемпіонату Європи в Римі відбулися кваліфікаційні змагання у жіночій та чоловічій естафетах 4х400.
В змаганнях чоловіків Україну представляв квартет у складі Олександрі Погорілка, Данила Даниленка, Микити Родченкова і Ростислава Голубовича. Хлопці показали найкращий час у поточному сезоні – 3:05,86, але фінішували шостими в забігу. Цей забіг виграли британці – 3:01,69. А трійку найкращих результатів серед чоловічих естафет мають Франція 3:00,77, Бельгія 3:01,09 та Німеччина 3:01,44.
От що розповіли українські спринтери журналістці Жорсткої Атлетики після фінішу:
Олександр Погорілко:
Хотілося звісно трошки пробігти краще, але певно не все вдалося з передачами. Я біг перший етап, потім мені було погано, я передачі не дивився. Але Данило каже, що були слабуваті передачі. Якби передачі були б кращі, то пробігли б краще.
Ми бігли швидше минулого року, і позаминулого. Але все одно всі задоволені, що вдалося сюди відібратися, показати хоч і невисокий результат, але результат. Трохи покращили попередній SB цього року, тому задоволені. Я дякую всій команді, що кожен боровся до останнього метра, і всі старалися.
В чому виникла проблема з передачами? Не встигли як слід відпрацювати, чи сьогодні не зорієнтувалися?
На тренуваннях відпрацьовували все, наче б то все вдавалося, але тренування то одне, а змагання – трошки інше. Хлопці взагалі вперше стартують на такому рівні. Можливо трохи емоційно було важко, бо на тренуваннях ти не хвилюєшся, а тут коли всі набігають, ти переживаєш, щоб правильно все зробити, тому трошки емоції зіграли своє.
Данило Даниленко:
Трохи розсіюється увага. Тренування є тренування, там ми один елемент відпрацьовуємо. А тут досвідченіші передають краще, це пов’язано з тим, що у них менше емоцій в цій метушні, у цій штовханині – ти лише конкретно думаєш що тобі треба. Я встигав дивитися і як хлопці передають – все-таки багато відбігав. Якби у хлопців все одразу вдалося, це було б скоріше винятком і приємною несподіванкою.
Я знаю зараз багато хейтерів будуть казати – навіщо ми поїхали? Але чомусь багато тих коментаторів не привезли сюди жодного спортсмена, чомусь ці коментатори не мають дітей, які досягли рівня, хоча б не найсильніших членів збірної. Ми все бачимо, читаємо…
Але ми до останнього віддані своїй справі, вкладаємо не лише свої зусилля, а й часом свої кошти для підготовки, щоб гідно представити Україну.
На мою думку, на Багамах (Чемпіонат світу з естафетного бігу, – прим.ред) добре відпрацювали – маємо олімпійську ліцензію.
А щодо виступу тут, я вважаю що у нас відбувається ротація кадрів. Двоє молодих, а це 50% команди. І я дійсно пишаюся хлопцями, що не забоялися і пробігли. І неважливо, хто як швидше/повільніше – ми команда. Тут ніколи не буде чотири найсильніших або чотири найслабших – один одного доповнює, треба підтягувати всіх до найкращого.
А казати що хтось лідер – шлях в нікуди. От, наприклад Саша, він може сказати: “Нащо мені ваша естафета, я в особистому виді відібрався”. Але Саша хворий приїхав на чемпіонат АБАФ, для того, щоб нашій команді допомогти відібратися. У нас в команді повага один до одного. У нас жарти спільні, ми разом обідаємо, у мене це вже 5-й чемпіонат Європи і вперше за 10 років ми прям так разом-разом. А Нікіту ще я і треную.
То які, на вашу думку, перспективи у такої класної команди?
Данило Даниленко: Я вважаю, що команда, якщо не дивитися на мене, досить молода. Їм ще як мінімум олімпійський цикл бігати, і я вважаю що, треба підтягувати і піднімати результат. При всій повазі, але навіть 46 секунд – слабкий особистий результат для Європи. Проте я вважаю, що на цю команду не можна забивати – можливо це не медальна естафета, але можна працювати, і підтягувати. Я вважаю, що 3:03 і навіть 3:02 ця естафета може з часом пробігти, якщо хтось молодий буде замість мене.
Рівень падає через те, що складні часи, спорт відходить на другий план. Але зараз багато спортсменів навчилися заробляти кошти не лише спортом, мають дохід через інтернет, тому можуть довше лишатися в спорті. Так само як я думав вже зав’язувати – тих зарплат в спорті не вистачає на життя, проте розібрався, працюю, і хочу бути в спорті до останнього.
Питання до дебютантів, які враження від першого чемпіонату Європи, які враження?
Микита Родченков:
Для мене це велика мотивація, це вживу бачити спортсменів, які показують високий рівень в Європі, як Олександр Дум (німецький атлет, переможець чемпіонату Європи 2024 в бігу на 400 м з національним рекордом Німеччини – 44,15, – прим.ред) – 44 секунди це зовсім щось неможливе! Такі спортсмени мене дуже мотивують займатися, коли бачиш такий результат дуже хочеться самому покращувати. Я дивився як він за три роки зробив такий прогрес, хочеться брати приклад і теж показувати високий результат!
Ростислав Голубович:
Звісно високий рівень цих змагань, професійність спортсменів які виступають мотивує, показує нам приклад, як і наш друг Олександр Погорілко. Він цього року перевершив національний рекорд який тримався дев’ять років.
Данило Даниленко:
Знаєте я завжди Сергій Смелику казав: “Ти не просто був крутим спринтером, ти дав віру нашим спринтерам, що вони можуть бігти швидко! Ти показав приклад, і дав нам віру, що можна бігати спринт швидко”. І от у нас з’явився Саша, який теж пробіг з 45 секунд на моїх очах, і це дійсно кожному з молодих спортсменів, і мені в тому числі, показує, що в Україні це реально! Коли дивишся на інших, думаєш: “Ну то ж британці, то ж французи..” А тепер Саша буде флагманом 400-метрівки і, кожен знає що орієнтир 44, 94, бо наш так пробіг! Впевнений Саша буде вести за собою ще не одне покоління спринтерів!
Друзі, також ми запустили благодійний збір для підтримки наших медиків, які щоденно рятують життя бійців на передовій.
Ваша підтримка надзвичайно важлива, і ми підготували для вас дещо особливе! За підсумками збору ми розіграємо ексклюзивний мерч та унікальні сувеніри з ЧЄ!
Разом ми зможемо зробити більше для наших героїв!
Жіноча естафета 4 по 400: Можемо ще швидше, нам є куди рости
