Сьогодні Роман Кокошко виступив в кваліфікації зі штовхання ядра, на жаль, потрапити в фінал не вдалось. Перша спроба Романа була не вдалою. У другій він показав результат 19,41, а в третій, на жаль, не зміг додати – метнув 19,30. У загальному заліку Кокошко став 16-м, і не зміг пройти до фіналу.
Кореспондентам Жорсткої Атлетики вдалось спіймати Романа, де він поділився враженнями від виступу:
Які твої враження від виступу?
На розминці почував себе нормально зробив біля 5 спроб, зробив спробу з повного руху без зміни ніг – вийшла хороша, зі зміною ніг теж не погано. Але коли почалися змагання після першої невдалої спроби почав чомусь зажиматись і це за собою потягнуло проблеми з технікою і ритмом поштовху. Хочеться віддати всю енергію в ядро, але руху не вистачає. Сьогодні просто не справився з технічними моментами.
Що найважче було для тебе сьогодні?
Дуже багато енергії, яку я не зміг направити в правильне русло, як у спорті кажуть: коли аж “пре”, а ти не можеш сконцентруватись і направити цю енергію. Не зміг зібратись хоча б на одну спробу, але потужну. Перша взагалі невдало, а потім 19,41 і 19,30. Цей результат – це взагалі нічого. Якби хоча б свій результат і навіть трохи менше – 20,50 м – це б був 100% фінал. Але маємо, що маємо.
Тим не менше, сезон не закінчується…
Так, ще 2 місяці працюємо до Олімпійських ігор. Зараз повертаюсь на тренувальний кемп і починаємо новий мікроцикл, який, я думаю, дасть свої позитивні результати в подальшому. Потрібно дещо відкоригувати, є певні моменти за останніх 1,5 місяці. Було багато стартів і після них зовсім невелике відновлення. Зараз потрібно відновити трохи сили, відновити енергію. Можливо зроблю старт, щоб трохи “розпустити” голову – це потрібно більше не для результату, а для психологічної стабільності. Щоб розслабитись, зробити один старт і зрозуміти, що зі мною все в порядку, тому що зараз в голові, ви розумієте, просто пожежа.
В тебе була травма. Як зараз твій стан, вдалось відновитись?
М’яз не болить, але великий грудний м’яз частково відірваний, все тримається на малому грудному. Я проходив курс реабілітації в Українській спортивній клініці і було прийнято рішення, що не потрібно його підшивати. Не потрібно хірургічних втручань, хоча в мене було велике бажання для того щоб відновитись хоча б не на 100%, а на 90 і в голові була б впевненість, що там все як потрібно анатомічно. Але сказали, що це не важливо і м’яз витримає.
Після реабілітації було важко і я інколи відчував, що тягнуло чи віддавало в зв’язку, але зараз болі немає, тільки відчувається слабкість. Але я можу сказати впевнено, що на штовхання це не впливає, це скоріше психологічний ефект. Коли йде фінальна стадія поштовху, то м’яз натягується, можливо це грає якусь роль на підсвідомості, але коли азарт – я цього не відчуваю. Болі чи дискомфорту немає, просто відчувається, що щось не так.
Якщо було б хірургічне втручання, то курс реабілітації займає пів року. Чемпіонат Європи був би під великим питанням, на ОІ, якщо б пощастило, то попав би. Зараз вже намагаємось звертати увагу на рейтинг, хотілось би потрапити в Париж по нормативу, але треба бути реалістом. Це можливо, але треба щоб зійшлись всі зірки. Норматив 21,50 м – це не мало.
Фото: Жорстка Атлетика