Спринтерка Анастасія Бризгіна – молодша представниця династії видатних українських бігунів. Її тато Віктор, мама Ольга і сестра Єлизавета – є володарями олімпійських медалей у легкій атлетиці. Завдання поповнити сімейну колекцію ставила собі й Анастасія. До мети молодша Бризгіна йшла впевненими кроками, яскраво увірвавшись в число лідерок українського спринту.
Анастасія – дворазова чемпіонка Європи серед спортсменів до 20 років, бронзова призерка чемпіонату Європи у приміщенні 2017 у складі естафети, двічі була фіналісткою чемпіонатів світу у приміщенні у складі естафети 4х400. Останній визначний старт, на якому ми бачили Анастасію Бризгіну – чемпіонат світу 2022 року в Орегоні. А минулий рік атлетка повністю пропустила через травму та реабілітацію після неї.
“Куди поділася харизматична спринтерка?” – неодноразово запитували у Жорсткої Атлетики шанувальники Анастасії. Тож ми вирішили запитати про це в неї напряму.
Анастасія, що була за травма, якщо не секрет?
Дуже складна назва у діагнозу. Якщо пояснювати простіше – це деформація кістки, типу як кістковий наріст від надмірних навантажень. Він дуже боляче давив на ахіл. Це дуже поширена травма у професійних бігунів. Після 3-4 місяців лікування за кордоном вже лікарі сказали що єдиний вихід – це оперативне втручання.
На чемпіонаті світу в США 2022 року бігали вже з цією проблемою?
Так. Тоді перший раз дав біль про себе знати. На зборі у США за декілька тижнів до чемпіонату світу. Тоді якось вдалось втамувати біль, та все ж було вже не ідеально. І от цілий рік намагалась все ж таки тренуватись і усунути больові синдроми… але ставало гірше.
Наскільки складно дався рік без змагань, можливо знайшли якесь нове хобі, щоб відволікатися?
Морально було дуже складно! Знову прийти в себе і повірити в свої сили, але якось впоралась – не дозволяла собі розслабитись.
На хобі особливо не було часу, одразу після операції я почала займатись реабілітацією, і вона займала майже весь мій час. Іноді 7-8 годин на день. У вільний час нарешті зустрілась з друзями, провела більше часу з сім’єю, і знов повернулась до тренувань.
Бачимо що тренуєтесь, будете виступати цього сезону?
Звісно! Поклала дуже багато зусиль і часу, щоб реабілітуватись після травми і операції. Тож цей сезон буде визначальним для мене, і прикладу максимум зусиль, щоб реалізувати себе!
Ви вже пробували сили на 200 метрів під час чемпіонату України в Києві, як зараз почуваєтеся?
Тоді це було більш спонтанне рішення. Треба було просто відчути змагальну атмосферу. Я ще не була готова до швидкостей. Але нормально прийняла результат – нічого дивного.
Зараз, звісно, знаходжусь вже на іншому рівні і сил, і підготовки. Зробили вже величезний обсяг роботи з того момент, тож сподіваюсь все йде за планом.
Де зараз живете і тренуєтеся, хто Ваш тренер?
Місце проживання не змінювала – живу так само у Києві вже багато років. Тренуюсь під керівництвом Кравченко Володимира Івановича. А оскільки він з Дніпра, то ми проводимо майже увесь рік на тренувальних зборах.
Де проводите збори до цього літнього сезону і який плануєте перший старт?
Цілий лютий і березень провели у Португалії, зробили базову роботу. Зараз повернулись на 10 днів додому. І через декілька днів знов їдемо до Португалії. Якщо все буде добре, то в особистому виді планую зробити перший старт на командному чемпіонаті України.
А далі по плану 3-4 комерційних старти – треба розвивати форму і повертатись у рейтинг.
Стоїть завдання потрапляти в естафету 4х400? Як оцінюєте шанси відібратися на Чемпіонат Європи і Олімпіаду?
Не хочу нічого загадувати. Я пропустила дуже багато часу. Майже рік без змагальної практики. Але я планую підійти в найкращій своїй формі до літнього сезону, і звичайно штурмувати особистий рекорд і розвивати форму. Як я вже сказала – цей рік буде для мене вирішальним, чи взагалі продовжувати кар’єру.
Дуже хочу приєднатись знов до дівчат в естафеті, а також в естафеті мікс! Головне пройти сезон без травм і болю – це задача номер один.
Анна Рижикова розповіла про своє найбільше спортивне розчарування
