Чемпіонат світу з добового бігу приніс Україні дві нагороди: «срібло» Олени Шевченко та «бронзу» Андрія Ткачука. Подіум світового рівня став дебютним для обох спортсменів. За 24-години Олена подолала 254,463 км, а Андрій – 284,540. По ходу забігу Ткачуку вдалося перевершити рекорд України з 12-годинного бігу, однак наприкінці йому не вистачило одинадцяти кілометрів для того, щоб оновити свій же добовий національний рекорд (295,363 км). За словами самого Андрія, він навіть не планував підкорювати дане досягнення, адже підготовка «була не такою гладкою».
Про особливості своєї підготовки Андрій розповів на пресконференції у Києві.
Про важливість помічника:
«Я вже не перший раз беру участь у змаганнях, тому прекрасно розумію, що для того, щоб потрапити у призи, має бути помічник, оскільки багато часу витрачається на пунктах харчування.
Тому я просив, щоб Марію Москалець включили до складу делегації. Спочатку її не було в списках. Без Марії я взагалі не бачив сенсу туди їхати – гратися в туризм».
Про дозвіл на виїзд за кордон та бюджет поїздки:
«З приводу фінансів – усе просто. Їхали ми за свої гроші. Я брав участь у бойових діях, де мені платили зарплату. Мій бюджет на двох складав сто тисяч гривень, враховуючи переліт.
Однак, найсумніше те, що нас не внесли в «Шлях» і не допомогли виїхати, як офіційній делегації. Я є працівником військкомату, тому отримав дозвіл на проведення відпустки за кордоном».
Про життя до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну:
«До 24 лютого 2022 року я пробігав по 29 км кожного дня, а неділю – 50 км. Загалом у тиждень було 225 км, а у місяць – тисячу кілометрів. Після роботи я виходив і, як маніяк, вбивав ці кілометри з темпом, який мав би бути комфортним на змаганнях. Таким було моє життя: я заробляв гроші і витрачав на підготовку».
24 лютого 2022 року Андрій Ткачук приєднався до лав Збройних сил України.
Про підготовку безпосередньо до чемпіонату світу:
«Наприкінці червня я знайшов собі побратима з позивним «Друг». Ми почали бігати лісами по 7-8 кілометрів. Тоді я чомусь думав, що чемпіонат світу буде в жовтні, а готуватися, бігаючи так мало – несерйозно. Але потім я подивився, що старт змістився на грудень, і подумав, якщо почати з вересня, то у мене – три повноцінні місяці на підготовку.
Ультрамарафон – це як велика сім’я. Тут відбувається все зовсім інакше, на відміну від інших видів спорту. Ти біжиш по колу і бачиш всіх спортсменів та що з ними відбувається. Ти можеш бігти в одному темпі з чемпіонами чи рекордсменами світу. Я розумів, що на це свято життя хочеться потрапити, бо чотири роки не було чемпіонату світу. Наступного чемпіонату чекати ще два роки, а за цей час може трапитися усе, що завгодно.
Тому почав бігати по 20 кілометрів. Наприкінці вересня зазнав травми лівої ноги, потім ще й захворів. Думав, що поки хворію, нога мине, але вона не переставала боліти. Я знову почав бігати, але вже по 12 км, а в листопаді перевівся в інший підрозділ. Характер служби був таким, що добу я чергую і відповідно не можу тренуватись, а добу – вдома. За цю добу я розпочинав пробіжку о 14-й годині дня, а завершував о 16-й. Наступне тренування починав о 4-й ранку перед службою. У мене був дуже короткий період на відновлення, а саме 12 годин. Оскільки я сова, то спав менше 5 годин. Але у підсумку це зіграло позитивну роль на змаганнях. Старт на чемпіонаті світу був о 10-й годині, а це 4-та ранку по Києву, тому мені було комфортно. Я знав, що якщо пробіжу 280 км, то буду третім».
Про початок бігової кар‘єри:
«З дванадцяти років я займався лижними перегонами. Але закінчивши школу, закінчив тренування. А в 2012 році Олександр Олівсон привіз в Україну трейл. Я спробував першу гонку на 50 кілометрів і мені сподобалося. Наступного року пробіг сто кілометрів.
Після того, пішов шукати можливість потрапити в АТО. Мене взяли в батальйон «Січ», тож зиму і весну 2015-го я провів у Пісках під Донецьком. У 2016-му звільнився та повернувся до трейлів. Сто кілометрів Карпатія – моя улюблена дистанція. Одного разу у 2018 році я пробіг 214 км на чемпіонаті Європи з доби, а через шість днів фінішував третім на Карпатії. Весь цей час я був вільнозайнятий, в основному в сфері будівництва».