За епічні емоції участі в Нью-Йоркському марафоні треба платити як у буквальному, так і в переносному значенні. Про даний мейджор не писав тільки лінивий, а тисячі відео про нього можна без проблем знайти у відкритому доступі. Проте ідея даної статті виникла тоді, коли я пройшов всі етапи участі в TCS New York City Marathon 2023 і зрозумів, як і де краще можна зекономити гроші, час, енергію і фінішувати з посмішкою, пробігши дорогами всіх пʼяти районів міста, яке ніколи не лягає спати. У даній статті зупинюсь на трьох практичних моментах, які, сподіваюсь допоможуть краще й оптимальніше організувати вашу участь у даному марафоні.
А саме:
- де жити?
- як і коли добратись до старту?
- і, найголовніше, що очікувати від траси і як долати сам марафон?
На питаннях щодо того, як потрапити чи кваліфікуватись на сам Нью-Йоркський марафон, коли краще прилітати в США, щоб відійти від джетлагу (повірте, це не жарт!), коли приходити на експо і що від нього очікувати, зупинятись не буду, так як це дуже індивідуально.
Ну що ж, друзі, почнемо.
Де жити?
Не знаю чому, але після прочитання численних статей та перегляду відео в YouTube про цей марафон, зробив висновок, що переважна більшість людей рекомендують шукати житло недалеко від місця фінішу (біля Central Park). Як на мене, це дорого, нераціонально і непрактично. Ціна ночі в звичайному готелі в даному районі під час марафонських вихідних стартує від 400 американських доларів… Тобто ви вже витратили купу грошей на візу і переліт, а тепер доведеться викласти чималу суму на те, щоб перебитись кілька ночей у районі, де будуть десятки тисяч інших бігунів та вболівальників, де ви не знайдете місця, щоб поїсти, бо все заброньовано, а з точки зору добирання на старт – це не дасть вам жодної суттєвої переваги.
Публічний транспорт в Нью-Йорку працює цілодобово і без вихідних. На місцевому сабвеї ви можете дістатися куди завгодно і коли завгодно. Тому я б рекомендував обирати житло (готель або квартиру) в нижній частині Манхеттену (downtown), або навіть в Брукліні, щоб зекономити гроші. Також бажано обирати житло недалеко від ліній метро, які довезуть до паромів або автобусів, що прямують до стартового містечка (трансфер до старту є організаційною частиною марафону).
Як добратися до стартового містечка?
Даний етап є надзвичайно важливим, так як потрібно врахувати декілька моментів. Як я писав вище, трансфер до місця старту забезпечується організаторами, які пропонують автобус або паром. Обидві опції по часу займають близько 90 хвилин. По враженням – варіант з паромом є набагато крутішим і емоційнішим, адже паром прямує по річці Гудзон і пропливає повз Статую Свободи.
Але в цій частині статті я хотів би звернути увагу на інше: залежно від стартової хвилі (а їх тут зазвичай 5) організатори вам пропонують часові слоти для парому або автобусу, які будуть за 3-3,5 години до старту. До цього часу потрібно додати ще годину-півтори для того, щоб прокинутись, перекусити, зробити «підготовчі справи» і добратись до місця трансферу. Таким чином, маємо різницю в майже 5 годин від моменту прокидання до самого старту, що аж ніяк не вписується в план “поснідати вдома за 2 години до старту”. В моєму випадку потрібно було прокидатись в 3:40, снідати в 4:30, метро до парому в 5:00, паром в 5:30, стартове містечко в 7:00. А в стартовому містечку треба чекати 2 години до 9:10, при температурі 6-8 градусів… І добре, якщо не йде дощ.
Тому тут важливо знати 3 моменти:
(1) Коли обираєте трансферний слот, рекомендую обирати найпізнішу годину з запропонованих організаторами (наприклад, для моєї хвилі пропонували 3 слоти: 5:30, 5:45, 6:00. Тому зараз я б обрав 6:00, а не 5:30);
(2) Беріть із собою ще один сніданок або якісь енергетичні напої/батончики, бо за дві години на холоді і в хвилюванні, безцінна енергія спалюється організмом дуже і дуже швидко. Особисто я поснідав вдома, а в стартовому містечку за дві години до старту випив drink mix 160 від Maurten і закусив енергетичним батончиком від SIS (не на правах реклами). І ще за годину випив енергетичний гель.
Але протестуйте це перед кількома довгими кросами, щоб не було шлунково-туалетних сюрпризів в день старту. Багато хто приїхав в стартове містечко зі своїм повноцінним сніданком. Тут уже ви повинні самі вирішувати, що краще;
(3) Усі, хто прибуває в стартове містечко, одразу сідають чи лягають на траву, укутуються ковдрами і сплять або просто відпочивають. По-суті – це велике диван-ліжко з тисячами бігунів. Побачити напівелітних атлетів і відомих блогерів у піжамі чи подертих флісках – це нормальне явище перед стартом марафону в Нью-Йорку.
Тому я дуже рекомендую максимально утеплитись, взявши з собою старі теплі речі або ковдри, які потім можна викинути в charity box. Дві години на холоді реально відчуваються. І не забуваємо про спалювання енергії організмом для зігрівання. Повірте, енергія буде потрібна трошки пізніше.
Також важливо відзначити, що Verrazzano Bridge (місце старту) – це стратегічний обʼєкт, що охороняється береговою службою штату Нью-Йорк, тому викидання одягу, пляшок або спроба сходити в туалет у зоні старту (в невідведеному місці) карається дискваліфікацією. Плануйте це все до заходу в стартовий коридор – часу для цього достатньо.
Як долати даний марафон?
Одразу скажу, що даний старт є найскладнішим шосейним забігом, який мені доводилося долати за останні декілька років. Він є складним як рельєфно, так і тактично, причому перша його половина є технічно простішою за другу, тому не треба рвати з перших кілометрів (всі про це знають, але тут, у Нью-Йорку, про це треба особливо не забувати і не надіятися на вдачу).
Тепер попорядку: перші 2 кілометри ви біжите вгору по мосту з набором висоти близько 40 метрів… Після спуску з мосту і до 21-го км шлях пролягає через Бруклін по довгим і широким авеню, які з першого погляду рівні, а насправді – це серія нескладних, але затяжних підйомів і спусків.
Перша «половинка» закінчується прямо на мосту Pulaski Bridge, який є не таким високим, як перший міст, але все ж таки з набором висоти і боковими поривами вітру. Здавалося б, що півшляху пройдено, але тут починається найцікавіше.
Після спуску з Pulaski Bridge і пробігаючи тепер вже іншим районом міста (Квінс), на горизонті можна побачити Queensboro Bridge, до якого всі атлети повільно, але впевнено наближаються. І стає просто непереливки дивитися на нього, а не те, щоб забігати туди. Реально – це масивна, висока і металічна споруда просто нависає над горизонтом, заздалегідь попереджуючи всіх бігунів, що зараз буде нелегко. І що найдивніше – на мосту немає вболівальників. Тому після Брукліна і Квінса (де десятки тисяч людей кричать настільки гучно, що не чутно взагалі нічого), бігуни входять у зону тиші апокаліптичних зомбі-фільмів і в цій тиші можна почути три речі: важке дихання марафонців, тупіт кросівок марафонців і матюки, тих же марафонців. Відрізок трохи більше одного кілометра з набором близько 40-а метрів, на 25-му км – весілля другої половини марафону тільки починається. Попереду ще два мости, любі друзі.
Але перед цим бігуни забігають у серце міста – район Манхеттен, де по 1-й авеню потрібно подолати близько 6 км і даний відрізок є досить рівним (дякую тобі, біговий Боже). Останні два мости, район Бронкс і поворот на 5-ту авеню, по якій потрібно добігти до Central Park.
Десь на 37-му км здається, що все, і медаль фінішера майорить в очах, але ні… 38-й кілометр – це ще одна затяжна гірка з набором близько 20-25 метрів. І це брутально. Тут найкритичніший відрізок марафону, де підбираєш або ти, або тебе. Емоційно і фізично тут дуже важко, особливо дивитися на людей, які просто здаються… Далі – пару кілометрів терпіння, страждання і нарешті – фініш. На моєму годиннику 02:30:05. Майже вдалось.
Пишучи про це, мимоволі в голові може виникнути питання «а навіщо це». Але по рівню масштабності, крутості, емоцій і вражень – це найкращий шосейний старт у моєму житті. Це – марафон, який я ніколи не забуду, який дав мені неймовірні емоції і колосальний досвід на майбутнє. А саме місто Нью-Йорк – це просто скринька з купою фотографій і відео з фільмів дитинства, поліцейських серіалів і наївних думок про мрію, в якій ти знаходиш кейс, наповнений купюрами по 100$.
Ще пару практичних і цікавих (на мою думку) речей:
- Приємним бонусом в понеділок зранку (в додачу до кріпатури) буде те, що о 5:30 газетні кіоски Нью-Йорку починають продавати спеціальний випуск The New York Times з надрукованими офіційними результатами та іменами всіх фінішерів марафону. Рекомендую якомога швидше знайти і купити даний випуск, так як вони розпродаються дуже швидко.
- Щодо гравіювання медалей. Ця опція є платною (коштує близько 30$). Крім того, прийдеться стояти в черзі близько 3-х годин, щоб зробити його. Будучи в Нью-Йорку, цей час можна використати набагато корисніше тому, що є альтернатива, про яку не всі знають. У понеділок чимало партнерів марафону роблять гравіювання безкоштовно в своїх магазинах. Вже багато років поспіль це робить салон Volvo, який знаходиться майже в центрі міста. Цього року гравіювання можна було також зробити у флагманському магазині Adidas. Так, що потрібно слідкувати за новинами партнерів, щоб зекономити як гроші, так і час.
- Ще один лайфхак стосується часових слотів, які організатор вам дає для забирання стартового пакету, або для трансферу. Відверто кажучи – це ніхто не перевіряє, тому, якщо ви приїхали в місто раніше, або якщо ви не встигаєте забрати стартовий пакет в час, зазначений в вашій реєстраційній формі – не хвилюйтесь, просто приходьте, коли зможете. Те саме стосується і трансферу до стартового містечка: якщо з якихось причин ви запізнились на час, зазначений у вашій реєстраційній формі, не треба стресувати (економте енергію), так як ви завжди сядете на наступний найближчий автобус або паром. Навіть на старті, якщо ви пропустили свою стартову хвилю, організатори направлять вас на старт з наступною стартовою хвилею (за умови, якщо ви були не в останній хвилі).
P.S. Результат, отриманий на даному марафоні був би неможливим без послідовних, багаторічних й індивідуальних тренувань, мотиваційних бесід та настанов мого тренера Олексія Кулівця. Дякую, бро!
