Владислав Малихін вперше за шість років взяв участь у змаганнях світового рівня – його перший чемпіонат світу був 2017 року у Лондоні, а другий – нині у Будапешті. Така велика перерва була пов’язана з відновленням від травм. Але цей рік став новим проривом українського жердинника – він вирушив навчатися і тренуватися до США. Саме в Америці Влад, після тривалого застою, оновив особистий рекорд. Далі була перемога у ІІ дивізіоні командного Чемпіонату Європи, перше місце Балканіади, і звісно Малихін був одноосібним національним лідером. Однак потрапяння на Чемпіонат світу-2023 для самого спортсмена стало приємним сюрпризом.
На жаль, у Будапешті стрибнути по особистому рекорду Влад не зміг – у кваліфікації застряг на позначці 5,55, яку не взяв. Тож з результатом 5,35 завершив змагання на 12 місці в своїй групі.
Однак, своїм виступом у Будапешті Малихін залишився задоволений, про що розповів журналістам Жорсткої Атлетики:
Дай оцінку своєму виступу в кваліфікації?
Все вдалося – я задоволений своїм виступом, тому що я зробив все класно. Просто не вийшло потрапити в фінал, через те що я дуже хотів цього і перегорів. На розминці зробив все дуже гарно, а під час змагань відчув, що у мене трохи ноги втомилися. Взяв початкову висоту і почав кайфувати. Все подобалося, начебто і сил було багато, але так класно все робив, що жердини мене не витримали. На мою думку, і на думку мого тренера, я зробив реально хороший стрибок, але не на цій жердині. До третьої спроби на висоті 5,55 я жодного разу нормально не стрибнув, хіба що в розминці. А от на третій спробі я все прям відчув, вийшло! Але зачепив цю планку, упав і мені було смішно. Я розумію, що все зробив, але жердина поплила.
Цього року ти переїхав навчатися у США і там дуже рано почав сезон, це вплинуло на виступ на чемпіонату світу?
Це сьомий місяць моїх змагань і моє тіло просило мене ще місяці 2 назад зупинитися. Але я хотів змагатися, мені це подобається! В США я кожної суботи та неділі змагався. Мені це по кайфу! Але тіло повстало, і вже не хотіло працювати, а я дуже хотів – мені в кайф було тут боротись.
Які враження від Чемпіонату світу після такої перерви?
Я дуже багато зробив для себе висновків з цих змагань – що потрібно реально робити на змаганнях такого рівня. Бо ті змагання, що у мене були до того – навіть близько не стояли до цих. Там я не напружувався, і у мене все виходило. Тут я напрягся, зробив все що міг – і нічого не вийшло. Забагато я зробив.
У мене 5 років такого не було, я дуже скучив за цим. Після довгої реабілітації я нарешті став брати участь у змаганнях – я кайфую, навіть коли я хворий.
Засмутився, що не потрапив до фіналу?
В душі я дуже розчарований, що так сталося – хотілося! Я маю цей результат, я можу стрибати, і це не результат для мене – я готовий набагато більше!
Але на початку цього сезону я навіть мріяти не міг про Чемпіонат світу, у мене задача була на сезон – чемпіонат України, Європейські Ігри. Зараз у мене не вистачало зухвалості думати про фінал, я хотів всім серцем, але я відчуваю реально, що я втомився. Не вистачає фізичного стану, нема стабільності, моє тіло не тренувалося повноцінно, не робило бази 7 місяців. Я підтримував свою форму і виступав на змаганнях.
Дуже хотів показати свій максимальний результат, заради наших героїв – ЗСУ. Бо вони показують свій максимальний результат не дивлячись на обставини. В мене ще не вийшло. Та я своє ще покажу. Дуже пишаюся всіма спортсменами, всіма тренерами, всім хто допомагає нам – це дуже тяжкий труд. Не такий як у наших солдат, але ми дуже стараємося прославити Україну і весь світ це розуміє, дякую всім хто зі мною, хто мені допомагає!
Фото: Жорстка Атлетика
Матеріал створено за підтримки Puma Ukraine з метою підтримки та розвику української легкої атлетики!
