Зимовий сезон у виконанні штовхальника ядра Романа Кокошка для багатьох став певною мірою несподіванкою. Проте самого атлета ані медалі, ані рекорд України в приміщенні не надто здивували. Натомість куди більшою несподіванкою для нього, певно, стали літні результати.
Здавалося б, ще кілька років тому ми могли лише мріяти про стабільні спроби українських штовхальників за 20 метрів. Колеги з деяких інших країн, спостерігаючи навіть за розминкою Кокошка, підходили зі словами: «Роман так легко штовхає за 20 навіть на розминці. Ми ж наразі можемо лише мріяти про це». Але коли атлет виходить на рівень 21 метра, то наступними цілями для нього стають стабільність на цій позначці й невпинний рух до 22 метрів.
На змагання CITIUS у Берн Роман приїхав у статусі чинного переможця. За рік, що минув, на стадіоні Ванкдорф змінили покриття доріжок і сектор для штовхання ядра. Відкриття оновленого стадіону відбулося за кілька днів до турніру. Паркан арени з усіх боків прикрашали рекламні розтяжки, а доповнювали їх написи:
«CITIUS – змагання, які змушують затамувати подих»
та
«Біль тимчасовий. Слава – вічна».
Кокошко змусив затамувати подих своєю появою перед журналістами після виступу. Він став другим з результатом 20,33 метри (переміг британець Скотт Лінкольн – 20,83 м). Проте попри призове місце на Романові не було обличчя. Перша думка, яка промайнула в голові, чи не трапилося чогось жахливого поза сектором. Але за кілька хвилин стало зрозуміло – причина все ж у виступі. Й не лише в Швейцарії.
Вже дійшов до рівня, з якого не хочеться сходити. Їдучи на змагання, розраховую на один результат, а виходить зовсім інший. Літній сезон йде зовсім не за тим ритмом, за яким планували, й це викликає не найпозитивніші емоції, – говорить після виступу Роман Кокошко. – Як і говорив на початку сезону, хотілося б закріпитися на рівні 21 метра й рухатися до 22. А поки що це мені взагалі не вдається. Можливо, я не готовий саме психологічно й результат не йде, оскільки голова забита зовсім не тією інформацією.
Маєте на увазі, що концентруєтеся на тому, що не вдається, чи говорите про щось, що відволікає поза сектором?
Певно, про концентрацію. Має бути послідовність: коли чогось досягаєш, потім маєш від цього відштовхуватися. А мені хочеться всього й одразу. Фізичні кондиції, гнучкість, всі якості, які були раніше, є і зараз. З цим усе добре. Але потрібен ритм. Ті, хто займається метаннями, мене зрозуміють. Це як у танці: трішки запізнився, й уже маєш зовсім іншу картину.
Ритм приходить сам собою, коли з’являється відчуття легкості, коли робиш усе правильно, швидко й рукою взагалі не відчуваєш ядро, цю величезну металеву кулю. Це найприємніші відчуття.
Так було на чемпіонаті Європи в приміщенні в Стамбулі?
І в Стамбулі, й увесь зимовий сезон. Починаючи літній, думав, що вже є досвід, але, як показує практика, він ще недостатній.
Після етапу «Діамантової ліги» в Лозанні ви говорили про можливу паузу в сезоні. Чому все ж вирішили виступати?
Коли довго не змагаюся, для мене це буває навіть гірше. Але тут складно вгадати. Потрібно експериментувати, помилятися, знаходити іншу модель. І наразі ми на тій стадії, коли виступаємо досить часто. На фізичний стан це не впливає, а якщо говорити про психологічний… Я розумію, що всі ці старти другорядні. Основний – це чемпіонат світу, й потрібно готуватися до нього. Можливо, накопичити емоції, адже бували такі змагання, коли штовхав і після спроби сил не було навіть на те, щоб кричати. Але до всього потрібно бути готовим. І це такий рівень, коли вже потрібно знати себе. А поки я не впізнаю себе.
Це останній старт перед чемпіонатом світу?
Зараз це вирішується. Я повертаюся в Лісабон, де тренуюся останні кілька років. Будемо намагатися знайти ритм. Тим більше на останніх трьох тренуваннях вже почало щось вдаватися, були хороші результати, але потрібно все довести до автоматизму. Радіти тому, що ядро вилетіло раз чи два, точно не варто.
Можна провести таку паралель: коли ставиш колесо, штовхаєш його, а потім лише підштовхуєш. Так і зі штовханням ядра: переставив ногу, потім іншу, й усе накатується. Все має бути доведено до автоматизму й всі рухи потрібно виконувати швидко.
Сергій Смелик переміг з бігу на 200 метрів у попередній програмі, подолавши дистанцію з найкращим результатом нинішнього сезону (21,24).
А справжньою зіркою CITIUS 2023 стала молодша з сестер Камбунджі – Діташі. Вона двічі оновила рекорд Швейцарії з бігу на 100 метрів з бар’єрами, спочатку подолавши їх у першому колі за 12,51 с, а згодом вигравши фінал з результатом 12,47 с, й тим самими на додачу встановила рекорд Європи U23 на цій дистанції.
Головне фото: (c)athletix.ch
Роман Кокошко виборює друге місце Командного чемпіонату Європи