Минуло лише 2 роки, як у 2021 Валерія Зіненко дебютувала у півмарафоні, тоді вона перемогла на цій дистанціїї у Києві з досить солідними – 1:11:37. А вже наступного року спортсменка розміняла 71 хвилину та перемогла на чеському «Mattoni Ústí nad Labem Half Marathon» – 1:10:55, де за її словами могла б пробігти швидше, але:
«Тоді не пощастило з погодою, була складна дорога. Плюс не встигла відновилася після ЧУ на 10000 метрів, де розміняла 32 хвилини».
«Враховуючи всі фактори, які завадили в Чехії, розуміла, що у Берліні може бути результат близький до особистого»
А вже минулими вихідними (2 квітня) 27-річна Валерія Зіненко фінішує сьомою на елітному «Generali Berlin Half Marathon» де, досить неочікувано для себе, встановлює новий особистий 1:10:28.
«Коли з тренером обговорювали тактику, то дійшли висновку, що в кращому випадку можу повторити попередній кращий результат»,– каже атлетка.
З її останнього старту, половинки в Усті-над-Лабеном, минуло пів року, половину з яких Валерія не могла повноцінно тренуватися через травму:
«Сьогодні, не розраховувала на щось надзвичайно швидке, так як це були мої перші змагання після перерви, по факту, підготовка до цього старту зайняла трохи менше трьох місяців».
З попередніх інтерв‘ю спортсменки можна зробити висновок, що вона рідко буває задоволеною, якщо їй не вдається реалізувати підготовку. Але цього разу, все склалося зовсім інакше.
«Я зараз не в найкращій своїй формі»,– каже атлетка. «Паралельно з тим, враховуючи фактори, які завадили показати швидкий час в Чехії, де я була краще готова, розраховувала, що саме швидка траса Берліна, допоможе показати результат, близький до мого попереднього РВ».
Багато спортсменів приїжджає в Берлін за особистим рекордом. Сьогодні ж, тут були не надто сприятливі для бігу погодні умови: холод та сильний вітер.
«Коли виходиш на пряму, вже і так втомлений, а вітер – «нон-стоп». Це дуже сильно «зжирає» темп».
Здавалося б, на гарному результаті можна поставити хрест, але як зазначає Лєра, їй дуже пощастило:
«Мене підтримала група хлопців. Я ні з ким не домовлялася, але вони закривали мене від вітру, підлаштовувалися, коли я хотіла бігти швидше. В деякі моменти доводилося бігти самій, коли наздоганяла дівчат. Але все-таки хлопці зробили чудову роботу, вони також внесли свій вклад у цей результат!»
«Я, як завжди, незмінно тону в травмах»
Після половинки атлетка планує повернутися в Україну та пройти лікування в спортивного лікаря:
«Сподіваюся закрити всі питання по здоров‘ю. Плантарний фасциїт, який турбував мене, нікуди не зник. Біль згасла, я змогла тренуватися, але періодами з‘являється сильне запалення».
Подальші плани Зіненко максимально прості – ЧУ на 10000 метрів в Ужгороді. А далі буде видно:
«Все буде залежати від стану моїх ніг, від реакції стопи на тренування в шиповках і тому подібне. Напевно, мій руховий апарат не був створений для таких навантажень (прим. сміється)».
Одного разу травми вже зруйнували плани Валерії. У травні 2021 року все склалося зовсім не так, як гадалося. Грижа в поперековому відділі хребта призвела до запалення коліна: «Я не те що тренуватися, я не могла навіть ходити»,- згадує атлетка. Її довелося пропустити Олімпійські ігри та весь літній сезон. Але все, що нас не вбиває, робить тільки сильнішим. Після 5-місячної реабілітації, розпочалася, вже відома нам, півмарафонська історія Зіненко.
«З віком приходить розуміння, що є речі, на які ти не можеш вплинути»
Вже декілька років Валерія готується до сезону в США. Цього разу вона впродовж місяця була на зборах в Альбукерке, що значно прискорило повернення її спортивної форми.
«Прилетіла в Європу 3 дні тому. Сподівалася, що вдасться швидше акліматизуватися. Старалася вдень не спати, щоб спати вночі. Але тіло не прийняло такий поворот. Цю ніч взагалі не змогла заснути, напевно, через хвилювання перед змаганнями. Півмарафон – це явно не моя улюблена дистанція, занадто довга для мене (сміється)».
Як виявляється для топових атлетів така ситуація є цілком нормальним явищем.
«Вчора говорили з Ейліш МакКолган, переможницею Берлінського півмарафону. Порівняно з тим, як вона долітає: скасовані рейси, куча годин без сну та їжі. То мої поїздки це квіточки (сміється). Тут вже з досвідом розумієш, що чим менше про це думаєш і злишся, тим менше це на тебе впливає!», -зазначає Валерія.
Ну і Жорстка Атлетика не змогла оминути питання: “коли очікувати sub-70”?
«Дайте мені відійти від цього півмарафону (сміється), щоб говорити про наступний. Мені вони дуже важко даються. Я сьогодні біжу останній кілометр, дівчат ззаду не видно, і думаю я зараз зійду, бо вже не можу бігти. Як дівчата той марафон бігають?! Про sub-70 не знаю, напевно, колись він буде. Але чи в найближчому майбутньому, поки що сказати не можу.
А те, що виглядала доволі свіженько, то це візуальний обман, бо, насправді, було досить тяжко».
Між іншим маємо ще одну українку з особистим рекордом у Берліні. Марія Мазуренко фінішувала вісімнадцятою з часом 1:13:01. Саме вона на головному фото разом з Валерією.
