Сьогодні, 5 березня, медальною зливою завершився для України 37-й чемпіонат Європи у приміщенні, який цього разу приймав Стамбул.
Вже у ранковій сесії відбувся найбільш очікуваний вид – фінал жіночих стрибків у висоту. Першою з українок почала змагання Катерина Табашник, яка з першої спроби подолала дві стартові висоти: 1,80 та 1,86. Незважаючи на осічку, яку допустила на 1,91, атлетка змогла зібратись і подолати 1,94 з першої спроби. І, як виявилося, саме це й вирішило долю третього місця. Всьому свій час, саме так можна охарактеризувати шлях Катерини, адже після надскладного сезону, стількох дерев‘яних медалей, сьогоднішня бронза для неї, дійсно, на вагу золота.
«Я дуже щаслива, тому що завжди фінішую четвертою на великих турнірах. Я дуже хвилювався під час змагань, але нарешті виграла медаль. Я хотіла показати, що можу стрибати високо. Не знаю, що допомагало мені бути зосередженою, але чомусь відчувала, що моя мама тут, вона була зі мною протягом усіх змагань. Думаю, саме це допомогло мені»,- сказала Табашник після змагань.
Однією з двох атлеток, які також подолали 1,94, але поступилися за спробами Катерині, була Юлія Левченко. Саме цю позначку атлетка перелетіла з третього разу, не маючи проблем на попередніх висотах.
Після того, як Левченко не змогла подолати 1,96, і стало зрозуміло, що вона п‘ята (прим. по спробах четвертою стала сербка Ангеліна Топіч), Юля не засмутилася, а, навпаки, побігла вітати партнерку по команді з першою медаллю у кар‘єрі. Дуже красномовний жест, який демонструє наскільки круто наші дівчата підтримують одна одну.
А боротьба за золото розгорнулася між нідерландкою Брітт Вірман та Ярославою Магучіх, яка після нервової кваліфікації, стартувала з серйозних 1,91. Українка впевнено стрибала та не припустилася жодної хиби, включно з 1,98, які стали переможними. Вже у статусі 2-разової чемпіонки Європи, Ярослава замовила 2,03, але, на жаль, планка не встояла, що, в свою чергу, трохи засмутило спортсменку:
«Кваліфікація була дуже нервовою, але я використала два дні, щоб розслабитися та відновитися. Сьогодні, можу святкувати, адже мені вдалося захистити титул. Рада, що брала все з першої спроби, але, звичайно, 1,98 не дуже задовольнили мене. Я очікувала вищого результату. Після чемпіонату поїду на тренувальний збір, де ми будемо працювати над покращенням техніки та фізичної форми. Дуже рада за Катерину, ми дуже довго змагаємося разом і вона завжди була четвертою. Я вважаю, що четверте місце дуже прикре, адже тобі не вистачає лише однієї сходинки до п’єдесталу».
Одним з фаворитів, але вже у чоловічому фіналі, був Андрій Проценко, він єдиний, хто цього сезону стрибав вище двох тридцяти. Українець чисто долав стартові висоти, утримуючи лідерство до позначки 2,26, де припустився хиби, проте став єдиним, хто з першого разу подолав 2,29, які бельгієць Томас Кармой та нідерландець Дуве Амельс стрибнули з третього, тим самим Андрій повернув собі проміжну першу позицію.
А далі розгорнулися справжні тактичні ігри, ніхто не хотів поступатися. Представник Бельгії використав усі три виходи у сектор на позначці 2,31 та першим вибув з боротьби, посівши третє місце. Амельс подолав 2,31 з другого разу, Андрій у свою чергу двічі схибив і переніс заключну спробу на 2,33, які йому не підкорилися.
«Важко описати відчуття, тому що я був дуже близький до золота. Але срібло теж приносить щастя в ці важкі часи. Цього разу покриття було нормальним, я звик до нього і був добре підготовлений до цього бою»,– сказав Проценко після змагань, ставши дворазовим срібним призером континентальних першостей.
А Амельс дійсно, сьогодні, був на висоті, покращивши особистий на 4 сантиметри, та, повторивши національний рекорд Нідерландів.
Отже, маємо чотири нагороди цього Чемпіонату: золото Ярослави Магучіх, срібло Андрія Проценка та бронзи Романа Кокошка і Катерини Табашник, що забезпечило Україні 12 місце медального заліку.
Головне фото Getty Images for European Athletics
