Євгенія Прокоф‘єва є однією з найкращих українських марафонок та володаркою національного рекорду на півмарафоні (у півмарафонських забігах, участь у яких беруть жінки). На зимовому чемпіонаті України, атлетка здобула бронзу на дистанції 3000 метрів з результатом 9:38,21. А також була пейсером у жіночому фіналі на півторашку. Жорстка Атлетика поспілкувалася з спортсменкою одразу після фінішу.
Розкажи, чому вирішила бігти 3000 метрів?
Після ЧЄ у Мюнхені, у мене взагалі не було бажання тренуватися. Мені потрібні були якісь змагання чи щось таке, що б змотивувало мене. І тренер говорить, давай на зимовому чемпіонаті України пробіжимо щось більш швидкісне, щоб трохи відпочити від марафонів. Хоча, взагалі, я не хотіла брати участь, бо знала, що це не моя дистанція. Марафонцю дуже важко бігати такі короткі дистанції. Ніхто з нашої збірної не брав участі в ЧУ.
Тобто ти цілеспрямовано готувалася на середні дистанції?
Ні, почала підготовку десь місяць тому (прим. – сміється). А до того бігала через день, щоб не забувати як це. Два тижні побігала та захворіла. Далі були деякі розбіжності з тренером, тож я готувалася сама. Думаю, все, не буду стартувати на півторашці, буду готуватися до половинки, відбігала 160 кілометрів за минулий тиждень. Потім з тренером все налагодилося, і, у вівторок, відбігала швидку «роботу». Ось і вся моя підготовка.
Як пройшов забіг, майже всю дистанцію бігли разом з Богданою Семьоновою?
Я собі ставила ціль не почати швидко, бо потім можна наїстися, закислитися і вже не бігти, а просто страждати. В тому році також бігла 3000 метрів, і почала зашвидко, мені стало так важко, що я вже догрібала, а не бігла. Цього разу знала, що якщо почну швидше 3:10 на кілометр, то це мене просто вб‘є. Тому бігла по плану, якраз Богдана мені підійшла по темпу, тому трималися разом.
Заключне коло у твоєму виконанні вразило (прим. саме на останньому колі Євгенія виборола бронзу)!
Далися взнаки попередні роки, ще до занять легкою атлетикою грала у баскетбол, напевно, цей час не пройшов дарма. Сама вражена, що є така взривна швидкість. Я навіть, учора, у забізі на півторашку, за 100 метрів до фінішу, обганяла дівчат.
Результатом задоволена?
Так, дуже задоволена, це мої особисті результати. Півторашку я бігла останній раз 8 років тому, а трійку минулого року ледве добігла.
Далі плануєш готуватися на марафон?
Так, буду їхати в Киргизстан, але марафон планую пробігти восени. Тому, що зараз немає фінансової можливості. Для марафону треба спершу заробити гроші, а потім вже готуватися до нього. Тому зараз поїду закладати базу. Трохи постартую там же, в Азії, зароблю грошей і можна готуватися до марафону. Це будуть змагання в тренувальному режимі. Я в тому році брала в них участь, тому маю досвід.
Чи маєш якусь фінансову підтримку на даному етапі?
Моя фінансова підтримка зараз – це півставки у збірній, яких вистачає лише на оренду квартири у Києві, не те, що готуватися. В мене був речовий контракт з Adidas, грошей, він не приносив. Коли була більш-менш на ходу, то у збірній була ставка, ще ШВСМ допомагала. Зараз війна, закордонних зборів не має. Ти повинен все оплачувати сам. Єдині збори для витривалості це Мукачево, а готуватися там до марафону нереально.
Після чемпіонату України з‘явилося бажання тренуватися?
Так, однозначно. Я така щаслива, хоч результат невисокий, але все одно. Навіть коли на тренування йдеш, тобі вже хочеться бігти. Я думаю, що все залежить від бажання. Якщо його немає, то нічого не вийде.
Фото з особистої сторінки Євгенії Прокоф‘євої в Іnstagram