Тетяна Гамера посіла найвище місце серед українських марафонців на Чемпіонаті Європи. Результат 2:37:28 дозволив Тетяні фінішувати на 27-й позиції. Але і цей результат не той, на який розраховувала спортсменка. Про перебіг подій на дистанції, організаційні нюанси підготовки та перш за все подяки далі.
Перш за все, хочу подякувати Збройним Силам України, Теробороні, волонтерам і усім, хто допомагає боронити нашу Україну від московської навали. Я вдячна своєму тренеру Ігорю Осьмаку за підготовку. Він з перших днів війни вступив в Тероборону і вже на відстані тренував мене.
Як воно виступати після перерви, ще й на змаганнях рівня ЧЄ? Емоції, враження, хвилювання – що переважало?
Переважало почуття відповідальності перед командою і Україною. А емоції, хвилювання та інші враження від змагань найвищого рівня я вже навчилася контролювати.
Як склався біг, чи були якісь корективи зважаючи на погоду і чи вдалося реалізувати те, що було напрацьовано?
Звичайно, корективи були, тому що погода була зовсім не марафонська. Через постійний стрес і переживання щодо війни в Україні мені на марафоні не вдалося реалізувати те, що було напрацьовано на підготовці. Також неприємним сюрпризом став різкий біль у гомілці з перших метрів змагань, який не відпускав мене до самого фінішу, не допомагало, навіть, знеболення по дистанції..
Яким чином вплинула війна в країні на підготовку – організаційно і емоційно?
Війна це постійний стрес, навіть, якщо ти знаходишся далеко від неї. І я, як і кожен українець, відчуваю руйнівний вплив війни та агресії росії на всі сфери свого життя. Особливо, це відчутно у спорті, коли ти намагаєшся працювати, як завжди, на межі своїх фізичних можливостей.
У відповідь на деякі звинувачення щодо “банкету під час чуми”, хотіла зазначити, що на підготовку до цього Чемпіонату Європи на мене не було витрачено жодної державної копійки. Усі витрати на підготовку я оплачувала з власної кишені, включно з оплатою дороги та проживання в готелі, як на тренувальному зборі в Італії, так, навіть, і на Чемпіонаті Європи в Мюнхені. І ні я, ні мій тренер Ігор Осьмак не отримуємо зарплати чи будь-яких інших виплат від держави. Єдина фінансова допомога, яку я отримала, були спонсорські 210 €, що мені передав на тренувальному зборі в Італії, головний тренер з витривалості Сергій Лебідь.
