Надзвичайно насиченим і емоційним видався перший змагальний день Ігор XXXII Олімпіади в Токіо. Історичну бронзову медаль в скарбничку збірної України принесла наша дзюдоїстка Дар’я Білодід у ваговій категорії до 48 кг.
Крім того, що ця медаль є першою для України на Іграх у Токіо, вона також є першою в історії українського жіночого дзюдо. Також Дар’я перервала безмедальну серію для українських дзюдоїстів, яка складала дві Олімпіади поспіль.
Свій турнірний шлях наша 20-річна спортсменка починала зі стадії 1/8 фіналу. Там вона зустрілася з предстаницею Сербії Міліцею Ніколіч, яку наприкінці основного часу здолала кидком на оцінку «Ваза-арі».
У чвертьфіналі Дар’я боролася з португалкою Катаріною Костою. Ця сутичка також була непростою для нашої дзюдоїстки, а переможницю вдалося визначити лише на Golden Score. На щастя для нас, саме Білодід на другій хвилині додаткового часу зуміла виконати 20-секундне утримання суперниці на татамі, тим самим одержавши чисту перемогу іппоном і путівку до півфіналу.
На жаль, вже на цій стадії підступний жереб звів нашу спортсменку з принциповою для неї суперницею – японкою Фуною Тонакі. Цього сезону українка вже зустрічалася з Тонакі на турнірі серії Мастерс в Досі, і тоді перевага була на стороні останньої. На жаль, дана тенденція продовжилася і на Іграх в Токіо.
При досить рівному поєдинку в основний час, на Golden Score саме Тонакі зуміла скористатися помилкою Дар’ї в атаці і виконати 20 секундне утримання на татамі нашої спортсменки. У підсумку, Тонакі здобула перепустку до фіналу, а Дар’я відправилася змагатися за бронзу.
Бійцівські якості нашої чемпіонки дозволили їй зібратися і вийти на поєдинок з представницею Ізраїлю Широю Рішоні максимально сконцентрованою, навіть не дивлячись на виснажливий поєдинок з Тонакі.
У підсумку, вже під кінець основного часу Білодід виконала прийом на оцінку «Ваза-арі», а потім 20-секундне утримання суперниці, і тим самим завоювала першу в своїй кар’єрі медаль Олімпійських Ігор.
По завершенню поєдинку емоції переповнювали нашу спортсменку, глядачі побачили сльози і розпач, адже всі ми чудово знаємо, що Дар‘я перед собою ставить лише максимальні цілі. Ось що написала Дар’я на своїй сторінці в Фейсбуці:
Коли мені було 6 років, у мене з’явилася одна мрія, яка всі ці роки була у мене в голові і допомагала справлятися з труднощами. Я мріяла про золоту Олімпійську медаль. Я багато тренувалася, голодувала, терпіла, коли було дуже боляче, відмовляла собі багато у чому. Я ніколи нікому про це не розповідала, це знають лише найближчі люди, які бачили, який важкий був мій шлях. Все це заради одного – олімпійського золота.
Сьогодні я завоювала бронзу на Олімпійських іграх в Токіо. Після поразки за вихід у фінал я була пригнічена, розбита і зовсім не налаштована на боротьбу за бронзу, я хотіла відмовитися від усього цього, так як моя головна мрія вже не збулася. Настрій був на нулі. Єдине, що змотивувало мене, це останні мамині слова перед виходом на татамі: «Виграй цю медаль заради мене». І я це зробила, заради неї і тата. Тому що вони заслужили цю медаль і присвячую її я їм. Спасибі вам, рідні! Ви завжди були поруч, підтримували мене, коли хотілося здатися і знаходили потрібні слова, щоб я продовжувала йти.
Зараз я усвідомлюю цінність цієї медалі, для мене вона відбивається золотом, тому що ми пройшли через стільки труднощів і перешкод і все таки дійшли до фінішної прямої, нехай не так як хотілося б, але з медаллю і історією на все життя.
А мрія у мене все ще є і я нікому не дам забрати у мене її здійснення!
За матеріалами Федерації дзюдо України
Фото – EJU, НОК України