І це литовський спортсмен – Олександр Сорокін!
На його рахунку є перемога на світовому чемпіонаті з добового бігу – 278.973км, рекорд Литви на 100 км – 6:43:13 год і ось тепер два світові рекорди, про які ми поговоримо сьогодні!
24 квітня у Великобританії відбулись змагання Centurion Running Track 100, де йому вдалося виконати неймовірний дубль із світових рекордів.
Отже, які ж цифри ми маємо тепер:
- 100 миль – 11:14.56;
- 12-годинний біг – 170.3 км!
Ну, а як же не викласти все у Strava… 🙂
Олександр живе простим життям, працює круп’є у казино, а у вільний від роботи час, звісно ж, бігає.
В голові відразу питання: це ж ультра, а як працювати і готуватися? Це ж великі об’єми і тд….
Якщо ви думаєте, що команда Жорсткої Атлетики просто так могла б пройти повз, то ви дуже помиляєтесь! Нам вдалось поспілкуватись із рекордсменом з Вільнюса і тому, читайте та насолоджуйтесь:
Як тобі вдається поєднувати роботу і тренування?
Зараз пандемія, а я працюю у казино, яке на даний час тимчасово закрито. Тому ці півроку я присвятив час тренуванням. А, коли робота все ж була, то працював за графіком типу 3/3 і підлаштовув тренування під цей графік. Можна сказати, що пандемія посприяла гарній підготовці, щоб я зміг показати такий результат.
А як проходить твій день?
Встаю, чищу зуби, йду на тренування, потім сніданок, відпочинок, обід, потім друге тренування, вечеря – і так по колу. Ще в мене є хоббі – грати на комп’ютері, таким чином виходить розвантажити мозок.
Взагалі, я біг люблю і він мене не напружує. Я б сказав, навпаки, – після тренування мене накриває відчуття задоволення, якоїсь ейфорії.
У тебе щодня по два тренування? Чи маєш якісь дні відпочинку?
Так, звісно, є дні відпочинку. Є дні, коли в мене одне тренування на день. Але, зазвичай, це залежить від етапу підготовки/сезону.
А відновлюватись люблю сном, їжею, масажем та банею.
Які б ти дав поради людям, що тільки починають освоювати ультрадистації і взагалі ультрараннерам?
Найголовніше – не перебільшувати з об’ємами, щоб не заробити собі травму.
Крім того, необхідно давати своєму оргазіму відпочивати, відновлюватись. І, взагалі, звісно, виконувати ідеально план тренувань – це чудово, але до організму треба дослухатись: якщо не дуже добре себе почуваєте, краще важке тренування перенести на інший день, а замість нього, зробити легке, або і, взагалі, змінити вид діяльності (велосипед, лижі та інше).
З якими складнощами, на твою думку, стикається кожен атлет?
Я сам багато страждаю на змаганнях. Важко це все дається: паніка, біль. Так у всіх. Але, куди важливіше, взяти себе в руки і робити те, що вмієш!
Про що були твої думки під час забігу?
Насправді, всі задають мені це питання. Відповідь одна (але це не точно): 70-80% забігу думаю про сам біг. Тут вже собі плануєш в голові і темп, і відслідковуєш суперників, плануєш харчування, задумуєшся, чи нічого не тисне/не натирає.
На інші відсотки – я просто десь літаю в думках. Якщо важко, то знаходиш всередині підтримку у вигляді того, що зараз на тебе дивляться онлайн твої близькі, вони підтримують і це, безумовно, дуже додає сил.
А як щодо харчування, як ти собі його плануєш?
Зазвичай, складається невеличкий список продуктів. За моїми розрахунками необхідно один раз в годину вжити 400 кКал і 0,5 л рідини. Це може комбінуватись як і з ізотоніком, так і з батончиком, чіпсами, бананом, апельсином і так далі (чим більше калорій в продукті та менша при тому його вага – тим краще). Всі продукти харчування, звісно, я тестував на тренуваннях, тому мені це звично. Треба продумувати це все до дрібниць.
Протягом забігу, в тебе має бути людина, яка допомагає спортсмену харчуватись. Ти кажеш, що ти хочеш “те” і “те”, вона бере це і подає тобі на бігу.
З яким настроєм ти їздиш на змагання?
Чесно, зазвичай, коли їду на змагання, то не думаю про конкруенцію. Змагаюсь тільки з собою. Неважливо хто там біжить, неважливо, яке місце посяду, важливо показати свій максимум на даний момент. Є тільки я і мій результат.