Зараз проходить період, коли наші атлети готуються до змагального сезону: хтось у Туреччині, хтось у Африці…
І звісно, ми не могли пройти повз, і змогли поспілкуватись із Миколою Нижником (спеціалізується на довгих дистанціях), який має марафонський норматив на ОІ – 02:11:12 і зараз перебуває на тренувальних зборах у Кенії.
Він поділився з Жорсткою Атлетикою про нюанси висоти, труднощі та переваги життя в Ітені.
Як себе почуваєш? Розкажи як проходить підготовка в Кенії?
В Кенії я другий раз, були в минулому році в цей же час але 4 тижні, а цього року заплановано 6 тижнів підготовки.
Перші два тижні тренувань тут можна описати назвою програми Антона Лапенко «Сдохни или умри».
Стараєшся бігати повільно, щоб пульс не був високим, з низькою швидкістю по рельєфній ґрунтовій трасі в такі тягуни, що не уявляєш собі, як тут взагалі можна бігати швидко.
Але з часом проходить адаптація до висоти 2400 і вже можна робити адекватні навантаження.
Психологічно тут дуже легко тренуватись, ти виходиш на кожне тренування і отримуєш задоволення.
Перше тренування всі починають дуже рано, вже у 6:30, з першими промінями сонця, атлети починають бігати, я так само почав робити тут тренування в 7:00-7:30. В Україні так рано тренувань я ніколи не робив.
Біг тут повсюди, в кенійців – це як спосіб життя. Бігають дуже великими групами по 20-30 людей.
В зимовий період для стаєрів – це, напевно, найкраще місце для тренувань, тут дуже комфортний клімат і висота 2400.
А де ви тренуєтесь? Їздите на стадіон чи в якусь місцевість?
Ми живемо в Ітені. Можна тренуватись тут по грунтовим дорогам, яких тут дуже багато, по шосе, і можна орендувати стадіон зі штучним покриттям (тільки оренда стадіону дорога 20€ 1 тренування або 1 місяць 100€).
Також ми часто їздимо на тренування на Moiben road, це 15 хв від Ітена, там трохи кращий рельєф траси. Ще можна їздити на безкоштовний стадіон зі штучним покриттям в Ельдорет, це 30-40хв від Ітена.
До речі про висоту, у своїх соцмережах ти писав, що без гірського стажу, можна «високо злетіти і дуже боляче впасти», чому?
«Гірський стаж» – це взагалі скільки ти мав досвіду тренувань в умовах високогір’я.
Хто часто тренується в таких умовах, то адаптація до висоти проходить швидше і м’якше.
Тренування в умовах гіпоксії можуть додати в результаті, при адекватних навантаженнях.
Перебігати і втрапити у «яму» – це коли ти не можеш показати результат і організм не може виконувати навантаження на рівнині. Так само, можуть потрапити іі ті, хто має вже великий «гірський стаж», і, очевидно ті, в кого його немає (в горах він буває не часто або вперше).
Тому я так коротко описав тренування в горах, що можна «високо злетіти або дуже боляче впасти».
Фото: instagram.com/nyzhnyk.mykola/
