Відсутність стартів особливим чином змінило життя як спортсменів так і вболівальників бігу. Атлети ТОП-рівня, не розпиляючись на купу стартів, почали акцентовано працювати над оновленням рекордів, і байдуже яких – світу або особистого. Саме тому очікування Чемпіонату світу з півмарафону в Гдині було особливе для українців – для більшості складу це був основний старт сезону! І він не підкачав!
Перенесений старт через пандемію сповна нагородив всіх за очікування! Відразу дві українки Євгенія Прокоф’єва та Софія Яремчук оновили найкраще досягнення на півмарафоні серед жінок, яке встановила Наталя Беркут в 2006 році (1:11:07) пробігли відповідно 1:10:32 та 1:10:40. Тож в разі ратифікації даного досягнення як рекорду, Євгенія стане національною рекордсменкою.
Жорстка Атлетика не могла прогаяти можливість поспілкуватись з Євгенією відразу по прильоту збірної в бориспільському летовищі.
Женя, по-перше, цікавлять твої враження від бігу на Чемпіонаті світу?
Враження лише найкращі! Це перший мій досвід виступу на найвищому рівні, і я сповна пережила ці класні емоції! Мені навіть складно підібрати слова, щоб описати моє захоплення, це було незабутньо!
Як склався біг і чи вдалось втілити в життя плани на змагання?
Так, однозначно вдалось. У мене правило просте, якщо я пробігаю по особистому рекорду – то це автоматично вдалий старт. У мене було бажання перевершити рекорд України в півмарафоні лише серед жінок (найкраще досягнення – прим. ред.). Ми з Софією бігли разом на рекорд, допомагали одна одній. Потім десь на 19-му кілометрі мені стало дуже тяжко, я відстала від Софії, а потім я не знаю звідки взялись сили і я змогла додати та випередити Софію та зробити те, що я хотіла.
Зважаючи на твої слова, що досвід світової першості для тебе був дебютним, чи не тиснув на тебе ранг змагань, ранг твоїх суперниці?
Ні, зовсім ні! Я в першу чергу борюся сама з собою, зі своїм результатом. Більше того, дуже вже хотілось виступити, реалізувати все те над чим ми працювали впродовж всього року.
Ти власниця “золотого квитка” на олімпійський марафон, тож цікаво почути про твої плани, чи планується ще марафон до Токіо?
Цей Чемпіонат світу був основним стартом сезону для мене і більше ми з тренером нічого не плануємо. Я знаю наскільки буде складна підготовка до марафону, тож я поки буду набиратися сил, відпочивати, а вже весною певно буде якась “половинка” як контрольний старт, але марафонів точно не буде.
Як ти прокоментуєш ситуацію з новим взуттям та падіннями твоїх суперниць на дистанції?
Я бігла в останніх Alpha Fly від Nike, і відчутно, що кросівки все ж таки допомагають, виштовхують. Взагалі хочу сказати, що коли я їх взуваю, то мені хочеться бігти! Мені подобається нове взуття!
Що лишилося за кадром. Як розповіла Євгенія трохи пізніше, старт їй дався зовсім не просто, перші 10 кілометрів були дуже важкими, а на пункті харчування за кілька кілометрів до фінішу її тренер Ігор Сташко був занепокоїний її виснаженим виглядом, саме тоді коли Женя почала відставати від Софії. Більше того, зателефонувавши до головного тренера з витривалості Сергія Романчука відразу після фінішу Ігор поцікавився, скільки ж Женя програла Софії, але як ми всі вже знаємо склалося навпаки.
І це був перший подарунок для Ігоря Сташка в польській Гдині, а вже за 18 хвилин на старт мали вийти чоловіки, але це вже зовсім інша історія.
