15-16 листопада поруч міста Вілья-Ла-Ангостура в Аргентині пройшов Чемпіонат світу з гірського бігу (World Mountain Running Championships). Понад 400 атлетів з майже 40 країн змагалися на дистанціях “коротких” (14,7 km, +754m / -754m) та “довгих” гір (41,5 km, +2184m / -2184m). У перший день проходили змагання серед юніорів та дорослих на коротких горах, а наступного дня – на довгих горах.
Українську команду представляло 9 атлетів. На коротких горах серед юніорів Богдан Кондрашов посів 43 місце, серед дорослих Олена Китиця – 33 місце, Олександр Ченікало – 40 місце. На довгих горах Україна була представлена як у індивідуальному, так і командному заліку.
Довгі гори (жінки)
- Юлія Тарасова – 42 місце
- Наталія Гусиніна – 62 місце
- Олена Хашко – 67 місце
Довгі гори (чоловіки)
- Ігор Слюсаренко – 65 місце
- Сергій Попов – 66 місце
- Олексій Борисенко – 74 місце
Командний залік: жінки – 13 місце, чоловіки – 16 місце.
З повними результатами можна ознайомитися на офіційній сторінці чемпіонату.
Ми поспілкувалися з учасниками чемпіонату світу аби дізнатися їхні враження від поїздки на інший континент та участі в змаганнях.
Олександр Ченікало
Аргентина нас зустріла не дуже добре. За ніч до старту і весь ранок поки бігли – лило як із відра. Ми прилетіли пізно і не встигли на перегляд траси, тож не знав, що очікувати. Траса виявилася переважно болотяна, багато грунту, 4 рази перебігали через річку, води десь по пояс. Підйом нормальний, а от спуск дуже технічний, – частина його була надзвичайно крута – ми втрачали 270 метрів за кілометр, а плюс масний грунт, болото. Тому хоча всі й бігли в трейлових кросівках – це не дуже рятувало.
До старту готувався цілеспрямовано. Зробив кілька гірських тренувань. Переважно готувався у Львові. Робив прискорення короткі відрізки вгору. З гори – не прискорювався, бо багато листя, слизько, не відомо що там є, тож щоб не травмуватися робив акцент на підйом. Закрив кілька стартів в Польщі: два гірські старти і два рівнинні по шосе – саме для швидкості.
Аргентина дуже гарна, особливо той регіон Патагонія – дуже вражає своїми краєвидами і ландшафтами. Країна красива, але бідна.
Організація не на високому рівні. Розселили нас якось незручно. Сніданок був там, де жили, а ось обід і вечеря в іншому місці. Мав бути бус, який відвозив але він ходив незрозуміло як… Тому організацією – незадоволений, хоча локація класна!
Все що можу порадити до підготовки до коротких гір – не обов’язково робити великі об’єми. Швидше потрібні короткі відрізки вгору та силова. Потрібна швидкісно-силова підготовка, що дають прискорення в гору. Й додавати силові. І ще порадив би постійно бігати по пересіченій місцевості.
Ігор Слюсаренко
Аргентина – країна зі своїми традиціями та чудовими гірськими краєвидами! на жаль у зв’язку із страйками в Буенос Айресі відмінили авіарейси тому ми разом з Оленою Хашко, Юлією Тарасовою та Олексієм Борисенко вилетіли з Риму на два дні пізніше й прилитіли під самий старт. Отримали номери, повечеряли, 4 години сну і одразу на змагання.
Конкуренція була високою. У чемпіонаті брало участь багато сильних атлетів – американець Джим Волмслі (на час проведення чемпіонату 2-й в світовому рейтингу, після – посів 1 місце), італійці – Франческо Пуппі та Алесандро Рамбальдіні (Чемпіони світу 2017, 2018 років відповідно). По дистанції – ти когось обженеш в підйом, а на спуску повз тебе збіжать і не помітять.
Підготовку почав після двох місяців відновлення з середини серпня: силові тренування, біг по піску та по гірках з відпрацюванням техніки підйому та спуску. Всю підготовку проводив в місті Кременчуці.
Для тих, хто хоче довго та багато побігати в горах пораджу почати підготовку заздалегідь до змагань, і не обирати велику дистанцію для першого старту.
Траса сподобалась, була дуже гарно розмічена. Прокладена по дуже різній місцевості, з перепадом висоти, температури та пір року від весни до зими на вершині Байо Хіл. Навіть не знаю, як порівняти попередній чемпіонат світу (проходив у Польщі – ред.) з цим, кожен з цих стартів був на належному рівні (за виключенням віддаленості місця проживання від міста в Вільї-Ла-Ангостурі).
Юлія Тарасова
До чемпіонату світу готувалася через серію гірських стартів – чемпіонат України з трейлу, чемпіонат України з коротких гір, чемпіонат світу з трейлу (Португалія) і Chornohora Sky Marathon, чергуючи їх з шосейними забігами.
У цьому сезоні зробила основний акцент на силову роботу, яка принесла свої непогані результати. У планах було також проведення збору в горах, але через певні обставини, на жаль, не вийшло.
Про конкуренцію скажу, що її рівень з кожним роком стрімко зростає і це добре відчувається на чемпіонатах. В Аргентині було достатньо сильних суперників, хоча, думаю, в силу географічної віддаленості, деякі країни не були представлені. Зате вони були замінені на територіальних сусідів, котрих зазвичай на європейських чемпіонатах не видно – Парагвай, Уругвай, Бразилія, також багато спортсменів з США.
Організація в Аргентині була гіршою з усіх чемпіонатів, які мені довелося відвідати. Починаючи від непродуманого поселення – організатори розкидали всіх спортсменів по різних будиночках з віддаленістю від 200 м до декількох кілометрів, і це все в одному гірському селищі. Доводилося їздити на обід і вечерю в центр й ходити в гості до нашої другої частини української команди близько 5 км.
Також добре запам’яталося наше поселення по приїзду, коли ми приїхали останніми з усіх команд і довго шукали, як добиратися до нашого будинку, який опинився на околиці села на пагорбі перед лісом, де нас залишили з господинею, яка і проводила нам іспанською (якої ніхто з нас не знав) інструктаж з правил безпеки та користуванням її будинком.
По самій трасі питань не було, хіба тільки захоплення – настільки цікавою і яскраво її продумали аргентинці. Стартували ми з селища Villa La Angostura, яке знаходиться в самому серці аргентинської Патагонії і є частиною великого природного національного парку, який щороку приваблює тисячі туристів. Далі ми долали кілька гірських річок убрід, вулканічний пісок на підйомах і спусках, безліч стежок з яскравою рослинністю і сніговий підйом на Cerra Ваyo, який відкриває божевільні краєвиди на долини Патагонії. Далі 11 км спуску з настільки важкими ногами, що останні 2 невеличких перепади на останніх двох кілометрах здалися пеклом!
Своїм результатом більш ніж задоволена, оскільки зробила все від себе можливе, щоб гідно фінішувати.
Про те, як ми добиралися на місце старту, можна сміливо написати цілу книгу, настільки насиченими були наші пригоди, жертвами яких, за нещасливим збігом обставин, стали саме ми…
Через страйки в аеропорту Буенос-Айресу, нам довелося пробути більше двох діб на стикувальному пункті в Римі. Неорганізованість авіакомпанії неабияк зіпсувала сили, нерви та забрала наш час. Ми дісталися до місця старту ввечері й поки забрали стартові номери, приготували речі на старт, то часу для сну практично не залишилося. Тому на гонку одна частина української команди вийшла вже м’яко кажучи виснаженою!
З плюсів – ми не потрапили під негативний вплив адаптації до інших природних умов та часового поясу, оскільки на це у нас просто не було часу:)
Незважаючи на усі перипетії, все ж розглядаю цю поїзду з позитивного боку, адже цей старт дозволив придбати колосальний досвід і відкрити в собі сильні сторони!
Для тих, хто хоче спробувати себе на довгих горах, рекомендую в першу чергу приділити увагу об’ємному кілометражу, по можливості набігаючи його по грунту, а також силовий роботі, чергуючи її зі зміцненням м’язів ніг і спини. На самому рейсі слід добре продумувати харчування, оскільки “голодування” на дистанції вельми негативно позначиться на самопочутті, а відповідно і на результаті.
Ставте реальні цілі, отримуйте задоволення від того, що робите і ніколи не нехтуйте порадами внутрішнього голосу, тобто завжди прислухайтеся до свого організму!
Згідно анонсу World Mountain Running Association наступний чемпіонат світу з гірського бігу відбудеться 14-15 листопада 2020 року на острові Ланцарот (Канарські о-ви) в Іспанії.
