Золота осінь: перемоги українців на Salomon Cappadocia Ultra Trail

Каппадокія – це унікальний регіон Туреччини з неповторним ландшафтом із чудернацької форми скелями вулканічного походження, місце, де протягом року злітає у повітря чи не найбільша кількість повітряних куль. Наприкінці жовтня тут зовсім літо: +20-25С, туристичний сезон триває…
Саме в Каппадокії вже 6-ий рік поспіль проводиться ультрагонка Salomon Cappadocia Ultra Trail, яка входить до престижної серії гонок понад 100км – Ultra Trail World Tour (UTWT).

З кожним роком кількість учасників та рівень конкуренції на старті зростають. Цього року понад 2500 любителів трейлу з 80 країн світу змагалися на трьох дистанціях:

• CAPPADOCIA ULTRA TRAIL (CUT) — 119,8км/3730м+
• CAPPADOCIA MEDIA TRAIL (CMT) — 63,6км /2030 м+
• CAPPADOCIA SHORT TRAIL (CST) — 38км/1120м+

Кількість українців на Salomon Cappadocia Ultra Trail цього року зросла більш ніж у 1,5 рази, порівняно із минулим роком (Стежками казкового Salomon Cappadocia Ultra Trail: враження українців) – до 83 учасників. Але найбільш приємно, що п’ятеро співвітчизників піднялися на подіум під час церемонії нагородження, здобувши перемоги і призові місця в абсолюті та вікових категоріях. Так, на дистанції CST(38км) перемоги в абсолюті здобули – Сергій Попов та Ольга Гавлицька (вони також перемогли у вікових категоріях 40-). На цій же дистанції Софія Порохнавець фінішувала другою серед жінок в абсолюті (і у віковій категорії 40-), а Надія Волкова – посіла 2 місце в категорії 50+. На основній дистанції CUT (119,8км) – Олександр Скороход посів 3 місце в категорії 40-, фінішувавши 4-им в абсолютному заліку.
Ми поспілкувалися з переможцями та призерами аби дізнатися про їхні враження від гонки.

CAPPADOCIA SHORT TRAIL

Сергій Попов

Старт в Каппадокії я планував як один з етапів підготовки до Чемпіонату Світу в Аргентині. Саме тому обрав найкоротшу дистанцію – 38км (в Аргентині бігтиму 42км). Біг “на завантаженні”, тобо майже без відпочинку перед стартом.
Раніше я не бігав змагання в Туреччині і був приємно вражений масштабом та рівнем організації заходу. Від отримання стартових пакетів до душових після фінішу – все продумано та атмосферно. Від маршруту – я в захваті. Тут і чудові краєвиди, і досить вимоглива але швидкісна, як для трейлу, траса. Дуже раджу для аматорів!

Щодо перебігу гонки. Почав бігти десь у третьому ряду. Поки йшов підйом потроху підтягнувся до початку колони, вийшов вперед і суттєво підняв швидкість – хотів подивитися на реакцію суперників і скільки з них захочуть зачепитися. В результаті група лідерів розсипалася. Я став відриватися, утім в одному місці (приблизно 5 км) неправильно зрозумів розмітку та трохи відбіг з маршруту. Це дозволило одному з бігунів піти вперед, а ще кільком мене наздогнати. Було очевидно, що новий лідер підняв темп. Моїх 3:35-3:40 по прямій не вистачало, щоб наблизится до нього. Крім того, досить довго за мною тримався учасник з Південної Африки. Такий статус-кво, коли я ледь бачив спину лідера, тривав майже до 20 км. Там почалася технічна ділянка – треба було маневрувати між кущами по тонкій стежці – і тут, врешті, я зумів наздогнати суперника. Він не збирався поступатися лідерством. На прямій піднімав темп до 3:30, впевнено забігав в гірку. Разом ми прибігли на друге КП. А от після нього він темп знизив і я спробував відірватися. У мене вийшло, хоча результатом стало падіння та підвернута нога. Хоч і через біль але до фінішу я добіг першим. Відверто кажучи, розраховував показати дещо кращий результат за часом. Але це була більше тактична гонка, тому задоволений.

Їхав додому з відчуттям, що хотів би сюди повернутися – випробувати довшу дистанцію та таки піднятися в над Каппадокією на повітряній кулі, чого цього разу не вдалося зробити 🙂

Ольга Гавлицька

Вперше про старт у Каппадокії почула від Саші Загребельного на ранковій осінній пробіжці з NRC (Nike Running Club), він тоді сам пробіг цей старт (63 км у 2018 році). З того моменту загорілася бажанням просто хоча б пройти цю дистанцію, оскільки на момент реєстрації більше 21 км не бігала та й не пробувала бігати трейл. На трейлову пробіжку вперше у житті вийшла в квітні: зібралися з компанією побігати у весняному Голосіївському лісі – з цього й почалася підготовка до Каппадокії. Взагалі, це був мій дебютний трейловий забіг. До цього орієнтувалася лише на шосейні старти, тож на Каппадокії сподівалася увійти в 10-ку і аж ніяк не очікувала, що прибіжу першою.

Раніше я ніколи не бувала в Туреччині.  Природа Каппадокії – просто заворожує! Передати не можу, які неймовірні відчуття відкрила для себе, коли пробігаючи по цим пагорбам, почула як починаться молитва в мечетях! Цей спів, він просто заворожує до мурах по шкірі! Відчула себе у казці про Шахерезаду 🙂

Організація дуже приємно порадувала. Ще до забігу довелося зв’язуватися із організаторами, тому була неймовірно вражена оперативністю їх відповідей. Паста-паті до, паста-паті після, організація волонтерів, трансферу, все прошло просто неймовірно! Особливо вдячна волонтерам, які турбо-швидко допомогають тобі набирати воду в пляшки, виймати та вставляти їх у рюкзак, і все роблять з такою турботою та розумінням!

Щодо самої гонки – то спочатку бігла по плану, все йшло добре. Трішки затрималася на першому пункті: неправильно розмістила екіпування у рюкзаці. На 18 км зрозуміла, що декілька бігунів та я вишикувалися в паровозик і біжимо в одному темпі, але набагато швидше ніж казав тренер. Але біглося легко, то вирішила орієнтуватися на відчуття. Потім перед другим пунктом хтось гукнув «You are the second girl», і я почала топити. Швидко-шкидко пройшла другий пункт разом з конкуренткою. Потім обігнала її і вже на решті дистанції конкуренток не бачила. Попри втому – встигла насолодитися спусками. Прибігаю на фініш, а тут мій тренер та хлопець Саша Загребельний (який цього року біг 63 км і прибіг якраз за 3 хвилин раніше від мене), так багато камер, мікрофонів, репортерів. Перші думки «Що відбувається? Я що, перша?!» УРАААА! Радості не було меж! Дуже щаслива, що вдалося пробігти за 3:43:20 та показати, яка в нас потужна Україна!)

Звичайно, дуже хотілося б повернутися сюди ще раз! І побігати, і просто подорожувати!

Хочеться, щоб кожен бігун повірив у себе, повірив, що він здатен на більше, варто лише зробити перший крок і нічого не боятися! Адже ніколи не знаєш, що тебе очікує, які враження та емоції ти отримаєш!))

Софія Порохнавець

Кападокія ультратрейл – це мій перший трейл закордоном. Власне, однією з причин бігти стали унікальні пейзажі, створені вулканічною діяльністю. Настільки незвично виглядають кам’яні стовпи, скелі та вибиті у них житла, величезні каньйони з тунелями, що здається, ніби ти знаходишся на іншій планеті!   Організація старту – дійсно на високому рівні! Помітно, що залучена велика команда та ресурси, щоб бігуни та вболівальники отримали максимум від заходу. Організатори регулярно надавали вичерпну інформацію щодо трейлу, безкоштовний трансфер з аеропорту в готель, з готелів на місце старту, приємні знижки на екскурсії та польоти на повітряних кулях, доступні ціни на реєстрацію, безкоштовні масажі та смачне харчування на фініші. Особисто я дуже задоволена!

До старту, чесно кажучи, я спеціально не готувалась, тренувалася у звичному режимі, але їхала з наміром перемагати:)))

На моїй дистанції було 1207 учасників, з яких більше 500 жінок. Вже зі старту мені вдалось вирватися на передові позиції. Біглося нелегко, в більшій мірі через спеку, а ще тому, що конкурентки досить наполегливі:) З середини дистанції і до самого фінішу з дівчатами добряче змагалися, “наступаючи на п’яти” одна одній. Я одразу поставила собі ціль тримати темп і “пересилювала” себе в тих місцях, де найбільше хотілось перейти на повільний крок. Зрештою, на останніх кілометрах, мобілізувавши себе і трохи додавши прискорення, я лечу з гірки по бруківці, на годиннику 1100 м набору висоти, 3:53 години бігу (план вибігти з 4 год – done) фінішна арка і я – втомлена але щаслива, бо приймаю привітання щодо 2 місця серед жінок і 36-го в абсолютному заліку!

У мене була чудова нагода стати учасником бігового табору організованого UTL (Ukrainian Trail League) та Bananatour спільно з Сашком Скороходом, який був нашим тренером. Ми провели разом 9 днів, насичених горами, морем, лекціями, тренуваннями, смачною їжею, душевними розмовами, відновлювальними процедурами та цікавими прогулянками. Однозначно для мене це дало змогу в певній мірі акліматизуватись перед забігом, почути цінні поради та підготувати тіло і дух до чергової бігової пригоди. Сходження на Ерджіяс стало своєрідним індикатором готовності до трейлу. Почувала себе чудово, без побічних болей у м’язах; в жодному разі не шкодую, що піднялась на вершину, а тому – не вважаю це зайвим. Головне – все правильно розпланувати, щоб залишився час для адекватного відновлення перед стартом.

Обовязково повернусь сюди наступного року і не виключено, що знову в рамках біговогоу табору. З приводу іншої дистанції сказати важко, але точно знаю, що працюватиму над собою, аби пробігігти наступного разу 38км з кращим часом:) Рекомендую їхати на CUT, щоб насолодитися чарівними пейзажами, випробувати свої сили, а як результат – отримати море вражень та бали ITRA до бігової скарбнички:)

 Надія Волкова

Я бігла перший раз в Каппадокії. Сподобався приємний клімат та сама дистанція. Після Карпатії 28км – здалося, що 38км в Каппадокії біглося значно легше.  Організація сподобалася. Все було чітко на моїй дистанції – розмітка, КП, харчування, вода, паста паті – і всього вистачало. Одне невелике зауваження до організаторів – хотілося б отримати як призеру ще й якийсь подарунок, не тільки медаль:)

Маршрут для мене виявився не складним. Більшу частину дистанції – просто бігла. Якщо чесно, щодо конкуренції – важко сказати. Думаю, що жінок 50+ було трохи, але точно не знаю статистику.
Звісно, хотілося б пробігтися тут ще раз, можливо – 63км, думаю, це реально. Тим паче, я пропустила повітряні кулі – бо їх запускають вранці – і трохи загубилася “родзинка” цього трейлу. 

Рекомендую старт всім любителям трейлу. Для мене особисто – це був новий досвід, нові враження, рівень – “міжнародний”! Цікаво бачити людей зі всього світу, знайомитися, спілкуватися.

CAPPADOCIA ULTRA TRAIL

Олександр Скороход

Для мене старт у Каппадокії був цільовим. Хотів пробігти 119км (CUT) ще минулого року але через те, що мало часу пройшло після травми – перереєструвався на 63км (CMT).

Відповідно – почав підготовку до CUT як тільки завершив програму реабілітації на початку весни 2019:) За 7 місяців вдалося не тільки остаточно відновитися після травми, а й набрати до осені непогану форму, тож їхав поборотися за подіум.

Гонка пройшла досить рівно і, навіть, легше ніж минулорічні 63км, які біг на недовідновленні. Найважчою для мене виявилася ділянка між КП6 і КП7 – саме тоді іспанцю, з яким змагалися за 3 місце – вдалося відірватися. Останні 20км шлунок не дуже хотів сприймати гелі та іншу їжу – то добігав на смачних турецьких мандаринках, які набирав на КП:).

Організація старту – на дуже високому рівні: від видачі стартових пакетів за 5 хвилин без черг при понад 2500 учасників (це з перевіркою обов’язкового спорядження!), до організації додаткових пунктів гідратації на трасі, вибору їжі на КП та злагодженої роботи волонтерів. Дійсно по всіх параметрах – старт достойний серії UTWT! Але в той же час – нічого “космічного” чи такого, що не можна було б зробити у нас в Україні. Тож гадаю – для популяризації трейлраннінгу було б супер нам такого рівня старт організувати!

Дуже радий, що спільно з UTL вдалося реалізувати проект з біговим табором в Каппадокії  для підведення під старти CUT та акліматизації перед змаганнями. Гадаю проведений тиждень в Каппадокії з тренуваннями на 2000м, сходженням на вулкан Ерджіяс та поїздкою і відпочинком на морі – позитивно позначилися на результаті. Всі учасники кемпу успішно фінішували, а ми з Софією – навіть постояли на тумбах 🙂

Сподіваюся навідатися до Каппадокії і наступного року. І дуже рекомендую ці змагання усім любителям трейлу!