У передостанню неділю березня в Лос-Анджелесі (США) був даний старт 34-му за ліком однойменному марафону, на старт якого вийшли одразу троє українських професійних марафонців: Ольга Скрипак, Роман Романенко та Олександр Сітковський.
Марафон Лос-Анджелесу має надзвичайно гарні традиції для українок, адже цілих 5 разів перемогу тут здобували представниці нашої країни: двічі Любов Клочко (1993, 1996), двічі Тетяна Позднякова (2003, 2004) та Наталія Легонькова в 2016 році.
Цього року Ольга Скрипак фінішувала одразу слідом за призовою трійкою, а для подолання дистанції їй знадобилось 2:30:34, що більш ніж на хвилину швидше ніж її попереднє найкраще досягнення, яке Ольга показала в листопаді 2017 року в Бейруті. Жорстка Атлетика поцікавилась у атлетки про її враження від виступу, далі пряма мова:
Найдовша фінішна пряма в моєму житті і страх, що не зможу добігти останні 400 метрів… Ось такі думки у мене були на останніх метрах марафону.
А як ти оцінюєш свій виступ?
Поки що емоції не стихли і важко дати оцінку власному виступу, здавалося б хвилина з особистого результату, але лишилось багато претензій до себе. Не змогла адекватно оцінити складність траси, швидко почала, а вже на 36-му довелося розплачуватись, коли я зрозуміла, що мене починає водити зі сторони в сторону і починаються судоми в стопах. І от останні 6 кілометрів тільки й думок було, як добігти до фінішу. Після 39-го судомили вже і литки, тож складно було контролювати положення тіла.
Такого досвіду у мене ще не було, тому лишилось багато запитань до себе, що пішло не так в підготовці, або це траса так вплинула на мій стан. Але однозначно можу сказати, що траса дуже підступна. Впевнена, що по ній можна швидко бігти, але за вірної гірської підготовки, певно саме цього мені десь і не вистачило. Через деякі обставини я не достатньо приділила уваги специфічній частині в підготовці, треба було тренувати як забігання в гірку, так і збігання донизу.
Які емоції у тебе були на фініші?
Якщо чесно, то після фінішу я видихнула з полегшенням! Я повернулась після складного 2018 року, коли ще в січні травмувала ахіл і довгий час не могла залікувати. А коли вже була здорова і готувалась до осіннього марафону в Дубліні, то буквально за місяць до старту запалився пах, і я так і не реалізувалась в марафоні та заліковувала травму.
Найголовніше питання, яка твоя глобальна ціль? Токіо-2020?
Так, авжеж! Хто ж не мріє про Олімпійські Ігри! І я сподіваюсь, що вже сьогодні зробила великий крок в цьому напрямку! Та й я була вже готова тут і зараз виконувати норматив, по відчуттям та розкладці десь до 35-го я бігла на норматив. Але траса дуже важка, стегна боліли вже після 17-го кілометру від того що набиває при бігу з гірки. Бігти в гору легше, ніж з гірки.
