Найдосвідченіша учасниця зимового чемпіонату Європи українська середньовичка Тетяна Петлюк, цьогорічна переможниця ЧУ, показала в кваліфікації ЧЄ не найкращий свій час в сезоні – 2:05.84, що більш як на секунду повільніше від SB.
Жорстка Атлетика розпитала Тетяну про її враження, відчуття та мотивацію:
Давай почнемо з забігу, як все пройшло, зроби невеличкий аналіз, що вдалось, а що ні.
Що стосується забігу: пройшло все достатньо очікувано, те що я планувала і припускала. Суперниці вирішили розіграти фініш і не побігли вперед. Але я була налаштована на цей біг, я реалізувала свій план, який ми з тренером обговорили – що треба виходити і бігти просто своє. І в мене це вийшло. Так, я пробігла трохи гірше, ніж на чемпіонаті України, але в принципі свій рівень я витримала, той який був у сезоні – і це тішить. Не вистачило трохи швидкості на фініші – навіть не сил, тому що сил в принципі було достатньо, але швидкісні можливості моїх суперниць були вище на цей раз, ніж мої. Вони на фініші змогли перебрати, а я ні. Звісно, впливає досвід. Звичайно, я дуже досвідчена спортсменка в минулому і, сподіваюсь, зараз та в майбутньому. Але в мене вже давно не було досвіду на таких класних змаганнях рівня ЧЄ, ЧС, ОІ. Трохи цього досвіду і не вистачило саме в боротьбі.
На жаль, не вдалось пробитись у наступне коло змагань. Відзначилась відсутність досвіду на таких змаганнях, тому що я весь сезон практично боролась сама із собою. В усіх змаганнях, в яких я брала участь, я бігала сама. Ну тобто із суперниками, але не виходили на бігову доріжку наші лідери української 800-метрівки: Наталя Прищепа, Ольга Ляхова. Наталя взагалі пропускає зимовий сезон, а Оля виступала на ЧУ на іншій дистанції. Думаю, якби дівчата бігли, то і на ЧУ був би результат значно краще і вище.
Чи готова ти була показувати швидкий час? Адже твого результату з Сум практично було б достатньо для проходу далі.
Думаю, якщо б біг склався трішки по-іншому і суперники повели біг швидко, то вони б мене привезли на більш високий результат, тому що, коли ти біжиш у компанії ти чіпляєшся. А коли біжиш один все-таки контролюєш час, біг. І, як сьогодні сталося, що за відсутності досвіду бігу в групі із суперниками такого високого рівня. Дівчата почали за 300 м швидко перелаштовуватись при вході у віраж, я просто не встигла відразу зреагувати.
Не зовсім чесно, на мою думку, було розставлено забіги, тому що перший і другий забіги були рівними (перші три результати були на рівні 2:00, 2:01, 2:02), третій забіг був дуже слабким (один результат 2:01, а усі інші були ближчими до 2:04, 2:05). А у мене в забігу бігли срібна призерка літнього чемпіонату Європи, віце-чемпіонка світу, віце-чемпіонка Європи і чемпіонка Європи U23. Тобто у мене по складу зірок був найбільш лідерський склад.
На жаль, мого результату із Сум було б недостатньо для проходу в наступне коло. В Сумах я показала 2:04.76, а закрили вихід у півфінал з останнім результатом 2:04.22.
Дуже цікаво, які враження у тебе від ЧЄ загалом. Це ті ж відчуття, що і сім років тому, чи це щось нове, можливо сприймаєш змагання по-іншому? Можливо щось змінилось на змаганнях.
Враження дуже яскраві. Цей чемпіонат повернув мене у спортивне життя, надав мені більше віри і впевненості в собі. Багато спортсменів, приїжджаючи на чемпіонат, не можуть показати результат, особливо у бігу на середні дистанції, тому що забіги усі тактичні і не кожен спортсмен може набратись сміливості та вийти вперед, щоб повести забіг, думає, що на фініші зможе виграти, але, на жаль, усе зовсім інакше. Цей чемпіонат для мене запам’ятається тим, що я змогла зробити те, до чого йшла весь цей час, усі ці довгі сім років повернення.
Відчуття на усіх чемпіонатах завжди відрізняються. Але хочу для себе відмітити дуже позитивний момент, який відбувся саме на цих змаганнях. Думаю, що відзначається все-таки досвід, те що я вже мама, дружина, що у мене є якась відповідальність. Раніше, коли виходила на змагання, по 20 разів прокручувала цей біг, ночами не спала.
Дуже багато було метушні, відволікалась на різні дрібниці. Зараз цього не відбувалось, я була чітко налаштована, була впевнена, що я готова. Спала відмінно, поснідала, зібралась без ніякої паніки. Стала більш впевненою, сконцентрованою і мудрішою.
Аналізуючи, що нового у чемпіонатах Європи, чого не було: зазвичай два-три колл-рума, а тут в один заводять. У ньому ж роздягають і виводять на доріжку, це набагато зручніше, тому що ти можеш ще зосередитись на розминці. Маєш можливість рухатись, зробити невеликі прискорення, а не так, що переводять з одного колл-рума до іншого. Тут можеш зосередитись.
Хочу відмітити, що на цьому чемпіонаті Європи навіть у забігах представляють кожного учасника, а це для спортсмена дуже важливо, тому що звісно вболівають близькі і знайомі.
Як ти вважаєш, який досвід ти отримала на цьому старті: позитивний чи негативний?
Отримала більше позитиву, негативу взагалі на цих змаганнях у мене не було. Їхала зі змагань із радістю на душі, що вся моя робота зроблена не марно, що немає нічого неможливого взагалі у житті. Я часто усім кажу, що необхідно ставити цілі, звичайно реальні і йти своїм шляхом. Не дивлячись на негативні відгуки, не звертаючи уваги на те, що більшість людей, які тебе оточують можуть в тебе не вірити і намагатись тебе якось зламати. Дехто насміхається, але все це потрібно просто відкидати і йти до своєї мети не дивлячись ні на що.
Цей старт ще більше мотивував тебе на ОІ-2020?
Цей старт змотивував і показав, що я можу боротись на високому рівні. Ми вже зробили з тренером висновки загалом щодо цього сезону. Не вистачило швидкості. Я практично реанімувала усі свої спортивні якості, які в мене були, коли я показувала високі результати: витривалість, швидкісну витривалість, треба ще допрацювати швидкість. Коли усі ці компоненти складуться, тоді буде і більш високий результат.
Хотілося б подякувати моєму тренеру, який, не дивлячись ні на що, завжди вірить в мене і підтримує. Моєму чоловікові, який також спонсорує усі мої підготовки, який відпускає мене на збори і вірить в мене, допомагає мені у всьому, що відбувається у мене в житті. Дуже завдячую моїй мамі, яка бере на себе велику роботу по вихованню мого сина. Тому що час іде, потрібно із ним займатися і вона мені в цьому дуже допомагає. Авжеж, велике спасибі моїй дитині, тому що незважаючи на свій юний вік, йому лише 4 роки, з великим розумінням ставиться до моєї роботи. Він зовсім маленький, але я йому завжди пояснюю як дорослому, що у мами є робота, мама тренується, бігає. Дитина звісно страждає, від недостатку увагу порівняно з тим, якби не було спортивної кар’єри. Та він із розумінням і повагою ставиться до моєї роботи і це ще більше мотивує на шляху до Токіо 2020.
Окремо хочу подякувати моїм лікарям-реабілітологам Потребенько Володимиру Івановичу і Дериповському Сергію Валерійовичу. Завдячуючи їм я можу знаходитись на тому рівні, який у мене зараз є. Тому що, хто б що не казав, спортсмени будь-якого віку зіштовхуються із травмами, а з віком ці проблеми загострюються. Дуже рідко дякують лікарям, масажистам, тим хто безпосередньо причетний до результату спортсмена.
Дякую усім спортсменам-любителям, яких я треную, вони для мене є частиною мотивації, тому що роблять іноді неможливі речі, досягають таких результатів, про які мріють навіть спортсмени-професіонали.
Фото: Alfredas Pliadis
