Останній раз Тетяна Петлюк виходила на міжнародну арену далекого 2012 року на ЧЄ в Гельсінкі, і ось, через сім років, після дискваліфікації, після народження сина, після багатьох травм, одна з найяскравіших українських “середньовичок” знову відстоюватиме українські кольори, на цей раз, із охайно зібраним волоссям, на зимовому Чемпіонаті Європи в Глазго!
Вже у півфінальному забігу Тетяна показала дуже близькі до нормативу секунди – 2:05,22, тому всі вболівальники мали величезні сподівання на фінальний забіг, і Тетяна не підвела! Захопивши лідерство з перших метрів, спортсменка побігла за нормативом і протягнула всю групу за собою, як результат – такі очікувані 2:04,71 і путівка на зимовий ЧЄ.
Найсвіжіші емоції спортсменки, буквально через кілька хвилин після фінішу.
Таня, зараз ти вже зовсім в іншому рангу – ти мати, працюєш з багатьма біговими клубами, викладаєшся як на своїх тренуваннях, так і з людьми. Порівнюючи свої нормативи скажімо 10 років тому і зараз, що для тебе цінніше?
Звичайно, найцінніша для мене моя сім’я, дитина, мій чоловік – це однозначно, тому що спорт рано чи пізно закінчується, а підтримка рідних і близьких залишається на все життя. Я не можу поки сказати, що повернулась на свій рівень. Оскільки я трохи форсувала підготовку до відбору на Олімпійські ігри 2016 року і дуже швидко почала набирати форму, то в результаті отримала багато травм. І в цьому році вперше, слава Богу, у мене обійшлось без травм. Тому поступово починаю набирати обертів. Деякі недоброзичливці сміються, говорять що Петлюк бігала раніше, а зараз ганьбиться. Я так не вважаю, думаю, це моє особисте досягнення. Це подобається мені, а також моїй родині, тому я на доріжці. Я не можу жити без цього.
Твоєю ціллю на сезон був норматив, або ж щось більше?
Спочатку ми взагалі не ставили за мету відбір на Європу, але в мене був підписаний контракт на два місяці по збірній, тобто тільки до лютого, і ми спитали що треба, щоб подовжити, і мені сказали, що потрібно відібратись на Чемпіонат Європи і тоді я маю право бути у збірній. Я відібралась, зробила усе, що могла, пообіцяла чоловікові, мамі, тренеру – я не могла просто вчинити інакше. І ще на додачу до того у мене дуже велика підтримка бігового клубу, вони мій мотиватор, пишуть мені зранку до вечора: «Тренер ти найкраща, ти можеш!». І от, я сьогодні старалась!
