“Це була жесть”: 100-кілометрове випробування дюнами

Якщо другий день найдовшого пустельного ультрамарафону Meraas Al Marmoom ultramarathon  був непростим, то наступний 100-кілометровий етап став справжнім випробуванням на міцність для учасників багатоденки.

Організатори вирішили зробити роздільний старт для лідерів гонки і решти учасників. Так, всі стартували о 7 ранку, а лідери загального заліку (5 чоловіків та 3 жінок) – о 9:30. Крім того, о 7 ранку стартували також ті, хто біг виключно 100-кілометрову гонку (окремий залік). Власне, поки у себе на ФБ-сторінці та в інстаграмі організатори виклали тільки інформацію про переможців саме 100км, як окремого забігу.

Враження Оксани:

– Це була жесть… Фактично, 80 км зі 100 – треба було бігти дюнами, високими піщаними дюнами. Якщо щось було по рівному – то теж по піску.

– Нас, лідерів (3 жінок та перших 5 чоловіків), запустили на старт о 9:30, а не о 7:00 як решту учасників. Довелося бігти по самій спеці.

– Загалом, до 50км бігли разом. Потім мені трохи стало важкувато. Я підвідстала але тут почало темніти. Нам видали спеціальні ліхтарики але з ними теж було не дуже. Зрозуміла, що сама просто заблукаю – додала швидкості, щоб дістати Магдалену та Азізу. Так, ми разом блукали хвилин дюнами 20-30 поки вийшли на 6-ий чекпоїнт.

– Хоча це були тільки 60 км, на годиннику була вже 22-га. На цьому контрольному пункті вже можна було щось під’їсти. Ми, лідери, не розраховували бігти так довго. Особисто я думала, що за 14-15 годин фінішую сотку, відповідно брала гелів та їжі на такий час. Але специфіка траси і пізній старт внесли ось такі корективи. На КП була тільки вода та електроліти. На деяких ще трохи клали банани, апельсини, на 60км були горішки і чіпси. Так, організатори попереджали, що буде вода та ізотонік, але мені особисто для траси з таким рельєфом – дуже не вистачало енергії. Останні 20 кілометрів думала лише як би якось швидше догребти до фінішу.

– Нічна розмітка була дуже-дуже погана.

– Після 65 км – зв’язки коліна почали турбувати і вже не могла підтримувати нормальний темп. Тіло настільки боліло – кожен м’яз, кожна зв’язка, що було просто неможливо терпіти. Магдалена і Азіза побігли далі, а я відстала, зі сльозами ходила від дюни до дюни шукаючи розмітку. А потім – настало спустошення, стало якось все одно – просто хотілося дістатися до фінішу, біль притупився…

– На 70 км догнала японця. Запропонував діставатися до фінішу разом. І ми з ним потихеньку 12-13хв/км пішли. Одне-одного час від часу питали чи все “Окей?” і йшли далі. Ось такі були комунікації. В мене лишався всього один гель, а на КП була тільки вода – йти доводилося тільки на морально-вольових, з думкою, що ось фінішую – нарешті поїм.

– Тут всі сьогодні під враженням вчорашньої гонки. Всі дуже пом’яті і накульгують. Сходила на масаж. Зараз тримаю на коліні лід.

– Прийшла третьою серед учасниць 270км гонки, десь 18+ годин але ще офіційної інформації і фінішних протоколів з результатами немає.

– Завтра кажуть 50/50 будуть дюни і рівний пісок.

Отож, після подоланих за 4 дні 220 км завтра на Оксану чекає останній 50-кілометровий етап. Ще трохи. Go, go, go – Оксано!!!

P.S. Як бонус – коротеньке відео від Оксани:

Проект «Долаючи пустелю» – благодійний, разом з Жорстка Атлетика та фондом Таблеточки ми хочемо допомогти зібрати кошти для проведення закордонного лікування для Максима Лук’янюка:
http://super.tabletochki.org/ru/campaigns/dolajuchi-pustelju

Тут можна Підтримати Проект!

Слідкуйте за новинами!

Партнери проекту “Долаючи пустелю”:

за підтримки:
Eliksyr, Їдло, Navionica, PowerPro, Endurance school, Petzl Ukraine, Autoenjoy.ua eyewear, TM Trekking, Chamois Buttr Ua