Сергій Никифоров зовсім непересічна особистість. Він художник не лише фарбами, але художник в спорті. Тижнями, місяцями, роками він промальовує кожен свій рух на тренуваннях, відточує кожну лінію, доводить свою техніку до досконалості, щоб потім захоплювати уяву вболівальників довгими стрибками та найвищими нагородами! Вісім метрів та 13 сантиметрів приносять Сергію та Україні таку бажану бронзову нагороду континентальної першості.
Емоції з сектору фіналу чоловічих стрибків у довжину перейшли в нервове очікування остаточних результатів. Суддівській комісії довелось розбиратись і з роботою системи вимірювання і з протестами від команд учасників. Тож, емоції вирували в мікст-зоні:
“Все нормально, я задоволений своєю медаллю. Звичайно, золото було близько, але мені завжди трохи не фартить. Та я буду ще працювати, далі тренуватись, покращувати себе.
Задоволений, влітку реалізував себе, авжеж, хотів золоту медаль чемпіонату Європи… не вийшло, але буду тренуватись. Наступний чемпіонат Європи взимку намагатимусь виграти. На чемпіонат світу влітку також хочу потрапити і добре проявити себе.
Коли після третьої спроби албанці подали протест і все затягнулось хвилин на 20, я не розумів, що відбувається. Хлопці, які знаходились у секторі: німець, грек… одразу отримали інформацію від своїх команд.
Я бачив, що щось не так. Думав – чому так довго? Судді дуже довго тримали червоний прапорець, я повернувся і побачив, що ніхто не стрибає. Як це? Скільки це може відбуватись? Я трохи перегорів, хотів себе реалізувати на більший результат, але занадто довго затримали.
Чи буде це для тебе уроком, що в секторі може статись усе, що завгодно?
Для мене було все дуже несподівано, для чого робити такі паузи в змаганні.. для спортсмена усе дуже складно на психологічному рівні. А те, що нас дев’ятеро стрибало спочатку навіть не помітив, не звертав уваги, був зосереджений на власному результаті.
Не думав, що техніка чи судді можуть помилятися… Дійсно не очікував, що можуть бути якісь збої в системі і необхідно самому слідкувати за лінією, за вимірюванням власних результатів і боротись перед суддями за кожен сантиметр.
Був не готовий до того, що має робити спортсмен у секторі в такій ситуації, зі мною це вперше. Дійсно хотів, щоб міряли чесно, кожен має бути на тому місці, на яке заслуговує… Як можна одному так поміряти, а другому іншим чином?
В порівнянні з Белградом-2017 у тебе є зміни в техніці бігу?
В техніці більш силовий біг вийшов, ніж на моїх попередніх стартах. Стрибковий біг, стопа працює раніше за стегно, трохи втрачаю в швидкості, але так у мене зараз виходить…
Перед початком змагань думав, що потрібно з перших спроб себе реалізовувати. Тому що бачив, що чемпіонат Європи буде дуже сильний, бо це найголовніший старт у цьому році. І я дійсно знав, що потрібно достойно виступити – щоб ніяких провалів, наблизитись хоча б до свого особистого результату.
Ти мало стартуєш на міжнародних змаганнях, це така стратегія тренера?
Міжнародного досвіду змагань мені трохи не вистачає. Хотілося б поїздити більше по міжнародним стартам, відчути атмосферу. На тренуваннях тобі легко стрибається, а приходиш на змагання за кордоном і це зовсім інше, необхідно психологічно налаштовуватись. Хочеться ще розстрибатись – відчуваю, що готовий досягати високих результатів».
Питання ставила Людмила Якушева.
Детально про перипетії боротьби за медаль Сергія Никифорова у секторі та поза ним читайте у матеріалі на сайті ФЛАУ.