У літній сезон спортивний календар легкоатлета заповнений вщент. Тому поспілкуватися із зірковою спринтеркою Христиною Стуй вдалося просто під час тренування, перед вильотом на черговий старт! Після цього Христина встигла відзначитися особистим рекордом у Греції – 11,20 (щоправда, за попутного вітру +4,1 м/с), а днями відзмагалася у Франції, де показала найкращий результат сезону – 11,26 (за допустимого вітру) і таким чином виконала норматив на чемпіонат Європи та встановила рекорд змагань! Під час розмови напередодні цих подій Христя поділилася планами на нинішній сезон, розповіла, як мотивує себе, і чи збирається таки на Олімпіаду в Токіо.
Завжди цікаво знати, що відчуває спортсмен перед виступом з шаленим градусом відповідальності. Тому розпочали з погляду у минуле – Олімпіади в Лондоні, де в естафетному бігу Христина разом з командою здобула для України історичну «бронзу».
- Пригадай Олімпіаду-2012. Як ви з дівчатами налаштовували себе перед стартом? І що відчули, коли вже піднялися на п’єдестал пошани?
Хвилювання було шалене, тому що ми приїхали туди за медаллю. Так, після Тегу, Чемпіонату світу в 2011, де ми завоювали «бронзу», вже реально їхали за медаллю. Ти розумієш, що від тебе цього чекають і ти не повинен підвести. Бо за твоєю спиною стоять дівчата, тренери, багато людей, які вклали в цю естафету купу сил. Але з командою простіше, тому що ми підтримуємо одна одну… мені більше подобається виступати в команді.
А перед п’єдесталом я чітко пам’ятаю один момент – ми з дівчатами переживали, як нам вийти на цю сходинку (сміється): чи вийти й підняти руки, чи спокійно та стримано. Насправді, це було так смішно, по-дитячому…
- Повернемося в теперішнє. Які цілі ставиш на нинішній сезон?
Головна ціль зараз – доїхати до Чемпіонату України. Тому що через травму вже 2 роки не виступаю на Чемпіонаті. От, у 17-му році нагадав про себе сідничний нерв, коли я не те що бігати, пересуватися не могла.
Тому – я налаштована на Чемпіонат України, який відбудеться в Луцьку, там буде відбір на Чемпіонат Європи в Берліні. Ставлю цілі покроково.
- Чи вносили з тренером якісь зміни цього сезону, або ж готуєтеся за напрацьованою схемою?
Звичайно, внесли. Бо якщо враховувати мій вік… що в спорті я вже такий… «раритетний» спортсмен (сміється)…Я просто бачу, що ми з тренером почали на відсотків 30-40 робити менше. Почали тренуватись за самопочуттям, скажемо так. Якщо погано почуваюсь, переносимо роботу на якийсь інший день. Нема такого: «От, Христя, в тебе сьогодні тренування, і ти маєш його сьогодні зробити, обов’язково». Так питання не стоїть. Але бачимо, що результат непоганий, у нас виходить.
- Де здебільшого тренуєшся?
Нещодавно приїхала з Кремінної, це в Луганській області, там непогана база, хороше покриття. Перед тим була в Португалії, основну роботу проводили там. Але переважно в Києві тренуємось.
- Чи часто зараз виходиш на комерційні старти?
Так, буквально сьогодні летимо в Афіни, виступатимемо командою в естафетному бігу 4 по 100.
- До речі, а робиш ставку на естафету? І взагалі – які перспективи української естафети?
Зараз з’явилися у нас в команді нові дівчата – нові спринтери. Ми з ними працюємо, вчимо «азів» естафетного бігу. І нічого, дівчата піддаються вихованню. Перспективні. Молоденькі ще, їм по 20 років.
- Якщо вже ми торкнулися віку…Спринт вважається «молодою» дисципліною. Поділися, що тебе тримає? Відчуваєш, що ще не всього досягла, або ж просто кайфуєш від своєї діяльності?
Напевно, так. Кайфую від того, що роблю. Подобається біг, подобається фізичне виснаження.
- І все ж думки про Олімпіаду-2020 є?
Звичайно, є! З цією ціллю я приходжу на стадіон зараз!
Маючи бездоганну фізичну форму, у соцмережах Христя хвалить мамині варенички. Тому не могли не запитати про режим харчування.
- Як щодо дієти? Бувало так, що набирала зайвого, і тренер говорив «Христю, треба трохи скинути»? Чи все спалюєш на заняттях?
Питання не стоїть таким чином, що тренер змушує нас худнути. Спринт – такий вид спорту, що якщо тобі комфортно в такій вазі, будеш бігти. Скажу відверто, два тижні тому я важила 65 кг. Сьогодні зранку на вагах було вже 62. Плюс інтенсивне тренування, і в таку спеку – кілограми спадають самі. Звісно, знаю, що таке правильне харчування: не їм свинини, жирного, солодкого, фастфуду, газованої води. Хоча іноді можна себе побалувати, головне – знати міру.
- Розкажи, який він – звичайний день Христини Стуй?
Все залежить від того, де я знаходжуся. У Києві ми тренуємося раз на день. Якщо на зборах – двічі. Тренування зранку, потім я вільна.
- Як вільний час проводиш? Приділяєш увагу хобі?
Значних хобі у мене немає. Не вишиваю, не співаю, не танцюю. Хотіла, звичайно, спробувати себе в екстремальних видах спорту, стрибнути з парашутом. Але попереду сезон, і ти розумієш, що з тобою може трапитись будь-яке «кіно». Це по-перше. По-друге, екстремальні види спорту – це завжди емоції. А емоції треба берегти перед змаганням. Розумієте, ми як склянка з водою. І вода – це наші емоції. Цю склянку треба піднести до самого старту, і тільки тоді вже виплескувати.
- Насамкінець – що порадиш молодим спортсменкам, які лише прийшли в атлетику? Як мотивувати себе і не зійти зі шляху, коли на ньому забагато перешкод?
Якщо вони прийшли в атлетику, вони вже мотивовані. Бо в спорті без мотивації нема чого робити. Кожен повинен пам’ятати про те, для чого він тут знаходиться. І в момент, коли стає важко, згадати про свою ціль і вперто йти до неї.
Усміхнена та відкрита, Христя просто випромінювала позитив та «бойовий» дух, яким перейнялися й ми самі. На прощання бажаємо їй вдалого виступу на запланованих стартах, потім на Чемпіонатах – України, далі Європи. І так, крок за кроком, до «золота» в Токіо😊
Інтерв’ю підготувала Оксана Турчинська