Минулого тижня київський манеж КШВСМ став центром бар’єрного і спринтерського бігу. Справжнє свято для найшвидших бігунів дійсно вдалося: з бар’єрами бігали усі – від 11-річних хлопців та дівчат до майстрів спорту міжнародного класу, на найкоротшій дистанції 60 метрів був виконаний норматив на чемпіонат світу, в бігу по колу змагалися на нестандартній для закритих приміщень дистанції – 400 з/б, а головне – в манежі панувала дуже тепла і дружня атмосфера.
Саме в такому форматі відбулися Змагання з бар’єрного та спринтерського бігу пам’яті М.Батруха та Б.Юшка – турнір в пам’ять про видатних діячів українського спорту і легкої атлетики зокрема.
Що стосується результатів, варто відзначити високі переможні результати на 60-метрівці з бар’єрами Анни Плотіциної (8,14) та Артема Шаматрина (7,87), на гладкій 400-метрівці – Тетяни Мельник (55,38) та Станіслава Сеника (49,89). І звісно ж, норматив Христини Стуй на ЧС в Бірмінгемі на 60 метрів (читайте за посиланням коментар спортсменки) – 7,27.
Задоволений, що скинув одну десяту з попереднього старту. Налаштовувався на біг, вийшло більш напористо бігти, було більше устремління вперед і тому менше в результаті “зависав”. Я розумів, що десяту як мінімум можна легко скидати, тому завдання мінімум я виконав, а далі треба додавати, – прокоментував Шаматрин свій виступ. До речі, після цього Артем таки додав і скинув соту через 3 дні на старті в Дортмунді.
А справжньою родзинкою змагань стала дистанція 400 метрів з бар’єрами, яка в Україні проводиться винятково на цьому турнірі. Серед чоловіків вже втретє поспіль перемогу здобув Денис Нечипоренко – 52,87. У жінок перемогла тут Вікторія Ніколенко. Враховуючи, що цю дистанцію українки долали вперше в історії, то результат Вікторії (1:02,40), можна вважати найвищим досягненням України! Поки що неофіційним…
Вже після фінішу непереможний Денис Нечипоренко розповів про специфіку подолання цієї дистанції:
Специфіка бігу цієї дистанції в приміщенні полягає в тому, що відстань на прямій між бар’єрами я знаю як бігти, а от по віражу – кожен раз різні кроки і от на другому колі я біжу і не знаю, з якої ноги я атакуватиму бар’єр. Така деяка інтрига. Тому що надворі я ритм свій відпрацьовую і знаю, тут цього зробити не вдається. Тим паче, що тренуюсь я в черкаському манежі, який 160 метрів і я ну ніяк не можу зімітувати цю розстановку. Тому є певна таємничість, що додає цікавості. Таку дистанцію бігаю лише раз на рік на цих змаганнях. Взимку взагалі дуже сумую за бар’єрами тому цей старт для мене особливий, дуже. Сьогодні знаю, що трохи повільно почав, але по відчуттям бігу як для першого старту дуже задоволений.
Загалом, за підсумками старту було оновлено 12 рекордів турніру, з усіма результатами змагань можна ознайомитися за посиланням.
Але з чого ж розпочався цей турнір? Виявляється, ідея проведення бар’єрних змагань належить самому Миколі Павловичу Батруху – заслуженому тренеру України, який працював тренером-викладачем з легкої атлетики в Республіканському вищому училищі фізичної культури в місті Києві і відправив у великий спорт не одну плеяду спортсменів.
Для нас Микола Павлович був натхненником, другим батьком. Він хоч і був не таким м’яким як нам хотілося, але робив все, що міг. Багатьом допоміг з навчанням у ВНЗ, з роботою (щоб не заважала тренуванням). Для мене він досі залишається УЧИТЕЛЕМ. І працюючи вже 4 роки з хлопцями, я іноді задаюся питанням: «а як би вчинив в цьому випадку Микола Павлович? Як би ВІН це робив?» – ділиться спогадами МСМК і вихованець М.П.Батруха, один з головних організаторів цього спринтово-бар’єрного дійства Сергій Копанайко.
Тож, після того, як Микола Павлович пішов з життя у 2014 році, учні вирішили, що продовжити справу та втілити ідею свого наставника у життя – буде найкращим, що вони зможуть зробити в пам’ять про тренера.
Все ж проблема з обмеженою кількістю стартів завжди існувала, – говорить Сергій. – Він виношував її дуже довго і все ніяк у нього не виходило її реалізувати… можливо, через здоров’я. Ми, будучи студентами в той час, часто чули від Миколи Павловича про його ідею, але ніхто навіть не уявляв, як це можна зробити (всі думали лише про те, як показувати результат, і не замислювалися, що самі ж можемо допомогти в цьому). Зараз трохи шкодую про це. Можливо, і Микола Павлович встиг би бути на цих змаганнях. Після смерті М.П.Батруха ми з хлопцями вирішили, що нічого кращого не можемо зробити для тренера, як втілити його мрії в реальність.
Так, в 2015 році вперше був проведений меморіал.
Насправді, я уявлення не мав з чого починати тоді. До речі, спочатку були думки проводити змагання влітку на відкритому повітрі, але з огляду на те, що акцент планувався лише на один вид, передумали і перенесли на зиму. Звернувся у ФЛА м.Києва, мене трохи проінструктували, і найголовніше – я заручився підтримкою Федерації і КМШВСМ. Євген Анатолійович Резанов дав можливість провести змагання паралельно з Кубком КМШВСМ, тому всі організаційні питання, можна сказати вирішила Федерація, у чому я дуже всім вдячний. Залишилося незакритим питання призових. Тому учні Миколи Павловича, всі, хто міг, зібрали грошовий фонд, вийшло залучити навіть невеликих спонсорів.
А з цього року змагання були присвячені також ще одному видатному діячу українського спорту заслуженому тренеру Борису Миколайовичу Юшку. Таку ідею подав його учень Сергій Бородін, (МС, чемпіон України та Європи masters на 400м з/б).
В молоді роки Борис Юшко був багаторазовим чемпіоном України та чемпіоном Радянського Союзу, входив до складу збірної СРСР. А потім став викладачем Київського державного інституту фізичної культури і виховав не один десяток майстрів МС та МСМК, серед яких є й олімпійські чемпіони.
Поміркувавши, зійшлися на думці, що можна об’єднати ці два меморіали в один (все ж таки спринт і бар’єри – особливо наближені види). А 400м з/б – це вже наші з Сергієм ідеї. Ми хотіли дати можливість атлетам спробувати «на смак» цей вид програми. Для Європи це звичайна справа, у Франції навіть окремий турнір проводять, а ось у нас такого ніколи не було. Цього року хотіли запросити хлопців зі Словенії та Угорщини, вони навіть погодилися, але ми не тягнули фінансово (квитки дорого коштували). Будемо сподіватися, що наступного року вдасться.
Так само в планах на наступний рік зробити меморіал не тільки всеукраїнським, а й міжнародним. Щоб спортсмени, які поки не виїжджають на міжнародні старти мали змогу подивитися на іноземних спортсменів, набратися досвіду, врешті-решт, переконатися в тому, що вони такі ж сильні і можуть з ними змагатися на рівних. І ми будемо прагнути до того, щоб з кожним роком масштаб змагань зростав.
Звісно, тут важливо згадати усіх, хто долучився до проведення змагань: ФЛА м.Києва і КШВСМ, інтернет-магазин kubokshop.com.ua (постійний спонсор медалей і кубків), офіційний представник спортивного харчування SNAC в Україні (snac.com.ua), Національний університет фізичного виховання і спорту Украї́ни, ДШВСМ, Рух національного розвитку «ЄДИНА СИЛА», дизайн-студія Genzadesign. А Георгій Мазурашу допоміг у багатьох тонкощах організації (у нього досвід проведення таких заходів чималий) і звичайно ж учні і колеги Н.Батруха і Б.Юшка.
Кожен вніс свою маленьку лепту в розвиток цих змагань, за що всім велика подяка. І ми сподіваємося що до наступного року ми знайдемо можливості провести меморіал в рази краще і якісніше, – пообіцяв Сергій.
