В четвер, 18 січня, в столичному манежі КМШВСМ в рамках Змагань з бар’єрного та спринтерського бігу пам’яті М.Батруха та Б.Юшка Христина Стуй виграла фінал гладкої 60-метрівки з результатом 7.27. Таким чином, Христина дотримала своє слово, яке дала тижнем раніше на Різдвяних стартах, та виконала норматив на зимовий чемпіонат світу, що відбудеться в Бірмінгемі в березні.
Христино, вітаємо з нормативом! Розкажи, як тобі сьогоднішній біг?
Чесно скажу, стан був не дуже, я досі відхожу після хвороби і ще трохи відчуваю занепад сил. Але на фінал вдалося зібратися, відчувала це на старті. У нас був фальстарт і я вилетіла зі старту першою. Я відчула, що стан зараз класний, що я заряджена, зрозуміла, що зараз можу показати результат.
Як далі у тебе зі стартами, що плануєте?
Щодо подальших планів, то планую підтверджувати норматив на Командному чемпіонаті України. Насправді, ще точно невідомо, чи є сьогоднішній старт в переліку ІААФ, та й в будь-якому випадку треба ще стартувати. На комерційні старти їхати не планую, у нас дуже коротенький сезон. Вже скоро після Командного і Чемпіонат України – з 9 до 11 лютого, тож просто не буде часу стартувати. Як то кажуть, я вже спортсмен “віковий”, мене треба берегти 🙂 , зараз мені так часто стартувати дуже ризиковано.
Але перш за все ти націлена на Бірмінгем цього року?
Амбіції на чемпіонат світу звичайно є, ми так і планували цей сезон, я була так би мовити “зашорена”, націлена на норматив. Хоча ми розуміємо, що норматив 7,30 це слабенький результат для того, щоб потрапляти навіть у півфінал на Чемпіонаті світу. Але 7,27 вже зараз мені дають сподівання, що я ще зможу додавати і навіть пробувати бігти по особистому.
Ти досить тривалий час боролася з травмами . . .
Я вже в принципі 2 роки травмована, в олімпійський рік я порвала задню, довго відновлювалася. Цього року у мене сідничний нерв, з яким я взагалі борюся років 10. Тому дякую величезне моєму тренеру, Сергію Валерійовичу Басенко, що терпить усі мої травми і завжди підтримує.
Як зараз твій стан, вдалося повністю відновитися?
Зараз також періодично турбує. Я їздила до Аліни Талай (прим. ред. – бронзова призерка ЧС-2015 на 100 метрів з/б) в Білорусь, ми з нею гарно дружимо, я їй розповіла про свої проблеми, і її, виявляється, також сідничний нерв дуже довго турбував і дуже все схоже за симптомами. Аліні ніякі лікарі і процедури не допомагали і лише коли вона поїхала в США до тренера, там їй показали вправи, які допомогли. Тож, вона запросила мене до себе в Білорусь і поділилася досвідом. Поки що не можу сказати, чи допомогли, вона сказала, що це тривалий процес, але певний ефект я вже відчуваю. Однак, все дуже сильно залежить від навантаження на тренуваннях.
Класно, коли так спортсмени між країнами товаришують і обмінюються досвідом!
Так, я жила у неї, тиждень була. Ми і потренувалися разом, робили роботи разом, такі з нею відрізки там катали – ого! Звичайно, така компанія дуже заводить, коли біжиш поруч із кимось. Я вже давно не бігала роботи зі спаринг-партнером. Але зараз у нас в групі з’явився новий хлопчик – Савенко Саша, то ми з ним зараз класно старти бігаємо, навіть на рівні іноді, мене це підбадьорює звичайно.
Жорстка Атлетика зичить Христині сил і в першу чергу стабільно хорошого здоров’я, і продовжує відслідковувати усе найцікавіше в атлетичному світі!