Після минулорічного срібла на 3000 метрів з перешкодами в Ріо американець Еван Джагер дуже мріяв про чемпіонство в Лондоні. І мав на це повне право, адже Еван лідирував у топ-листі сезону з часом 8:01.29. Та Кенія не дала втілити американську мрію і вкотре підтвердила своє тотальне і беззаперечне домінування на цій дистанції. Олімпійський чемпіон Ріо та срібний призер двох попередніх чемпіонатів світу Конселус Кіпруто здобув вже 12-те !!! золото (і 29-ту нагороду) в стипль-чезі для своєї країни за всю історію турніру.
Чемпіонський час виявився ледь не найгіршим за всю історію чемпіонатів – 8:14.12. Джагер, лідируючи більшу частину дистанції, віддав усі сили на останньому кілометрі. Тим часом 21-річний марокканець Софіан Ел Баккалі, здивувавши самого себе, увірвався на другу позицію (8:14.49) і залишив американця лише з бронзою (8:15:53).
«На дистанції були інші сильні бігуни, але я мав свій план. Я знав, якщо забіг буде приблизно на 8:10, то я виграю», – зізнався Кіпруто після фінішу.
Білошкіре домінування в найчорнішій дистанції або європейський прорив на 800-метрівці. Саме такі епітети приходять на думку після фантастичного фіналу на 800 метрів у чоловіків. За відсутності найшвидшого Девіда Рудіши всі експерти ставили на представника Ботсвани Найджела Амоса, який вже цього сезону мав фантастичні 1:43,18, і авжеж на досвідченого поляка Адама Кшота.
Після стартового пострілу на доріжках розігралася справжня тактична війна, Кшот плентався в кінці, а на головних ролях відбували свої метри спортсмени африканського походження. І все можливо так і залишилося б, але хлопці зі старої доброї Європи кинулися в бій. Вже відомий нам Кшот та його колега по «останньому вагону» британець Ленгфорт ще на останньому віражу були далеко від головних подій, але поступово почали підтягатися, в цей час з основної групи на лідируючі позиції виходить француз П’єр Босс та на останніх метрах конкурує з кенійцем Беттом і все ж виграє у нього та фінішує в званні нового чемпіона світу (1:44,67). А диявольський Кшот відпрацював фініш у стилі Борзаковського та Лупу та обійшовши всіх, в тому числі і кенійця, фінішував знову срібним (1:44,59), британець став четвертим, а Найджел Амос задовольнився лише 5-м часом.
Для П’єр Босса це перша медаль. І відразу золота. Після 4 місця в Ріо та 5-7 місць на попередніх чемпіонатах світу француз сказав, – «Я гравець, я люблю грати в казино. І сьогодні я поставив все на червоне, все до останнього євро. Мені здається це фарт!»
Такий суперфініш Босса не зміг залишити байдужим навіть сектор для стрибків із жердиною, де в цей момент розгорілася неймовірна битва за найвищі нагороди чемпіонату. Як потім вже зізнався чинний рекордсмен світу Рено Лавіленні, він був в захваті від досягнення свого співвітчизника і саме це допомогло йому зберегти мотивацію. Та все ж цього запалу не вистачило! Рено знову не зміг завоювати золото, якого йому так не вистачає аби зібрати повню колекцію з усіх «найжорсткіших змагань» (чемпіонатів світу, Європи та Олімпійських Ігор).
24-річний американець Сем Кендрікс поповнив список спортсменів, яким вдалося перевершити автора рекордного стрибка на 6.16 метрів. Найцікавіше розпочалося через 2 години 20 хвилин від початку змагань, коли планка вже перебувала на висоті 5 метрів 95 сантиметрів, а погода на Туманному Альбіоні зовсім не сприяла високим стрибкам. Лавіленні, Кендрікс та поляк Пьотр Лісек здійснили по 2 невдалі спроби на цій висоті. І от Кендріксу з третього разу вдалося перелетіти вище планки. Лісек з цим завданням не впорався, а Лавіленні, надихнувшись досягненням Босса, пішов ва-банк та переніс останню спробу на 6.01. Однак, травма спини та 4 місяці без тренувань зіграли своє: Рено знову без золота, більше того – лише з бронзою (Лісек взяв 5.89 з першої спроби і має тепер срібну медаль, тоді як Лавіллені лише з 2-ї).
Отже, Кендрікс завойовує третє золото для своєї команди і США випереджає тепер Кенію в загальнокомандному заліку на екваторі чемпіонату світу.
