Жіночий марафон і Лондон мають дуже давню та тісну співпрацю. Чого вартий рекорд незбагненно швидкої Поли Редкліф, та цьогорічні 2:17 у виконанні кенійки Мері Кейтані, яка, на жаль, пропускає чемпіонат.
Варто сказати декілька слів про трасу марафону, частина якої в’ється над Темзою в самому центрі Лондону. Спортсмени долали 4 кола, зі стартом і фінішем на Баштовому мосту (Tower bridge), та дальнім розворотом біля Парламенту та невтомного великого Бена, який відміряє час по Грінвічу. І вперше в історії чемпіонатів світу жіночий і чоловічий марафони проходили в один день змагань.
Пізній старт у жінок, який був призначений на 14:00, був підігрітий не лише цікавістю глядачів, але й сонцем – за весь час проведений в Лондоні, це були найтепліші години з найбільш інтенсивним сонцем. Українські дівчата бігли в кепках та тримали думки холодними.
Дар’я Михайлова, маючі вже в активі 2:35 в сезоні, показала в Лондоні невтішні 2:41:29, але навіть з таким результатом вона стала найшвидшою серед українок, та посіла 44 підсумкове місце.
Було спекотно, воду пила одразу пляшками. Але вже після 28-го накрило, я щойно я це відчула дещо збавила, щоб фінішувати. Все разом зібралось: і спека, і гірочки, і вітер. Та сходити навіть думок не було, на Чемпіонаті світу не сходять, ти ж біжиш за країну, а не для себе.
Це був, поки що, найважливіший старт в моєму житті, але сподіваюся ще все попереду, в Японії траси більш сприятливі для марафону. А зараз, після фінішу, у мене лише одне бажання, пробігти марафон по гарному результату. Тут ми планували з тренером – 2.32-2.33 та потрапляння в ТОП-25, на жаль, цього разу не склалося.
Тетяна Вернигор фінішувала 48-ю з результатом 2:43:12. Одразу ж після фінішу Тетяна зізналася, що незадоволена своїм виступом:
Бігом, звичайно, дуже незадоволена, результатом тим більше. Було дуже спекотно, траса непроста – багато поворотів. Були тут і невеликі підйоми, а на 3-4 колі вони вже дуже і дуже добре відчувалися.
Але приємно брати участь в чемпіонаті світу, фінішувати в такій компанії і в такому місці – це єдине задоволення. Поки не можу сказати, що сталося. Тому що в тренуваннях все було добре, а що пішло не так – будемо аналізувати.
Вікторія Хапіліна, на жаль, не змогла фінішувати, зупинившись за 10 кілометрів до фінішу.
Дуже сильно і різко заболіла нога після 30-го кілометра, намагалася добігти, але дуже сильно прихопило. До старту був невеличкий дискомфорт. Ймовірно, це п’яточний фасциїт. Мене він вже турбує давно, я лікувала і наче на зборах все було вже нормально.
Завданням для мене тут було бігти по особистому рекорду, готувалися і розраховували на вдалий виступ.
Драматичною виявилася розв’язка забігу. 37-річна кенійка Една Кіплагат не змогла здобути тут рекордне третє чемпіонство, поступившись Роуз Челімо з Бахрейну, яка виборола перше марафонське «золото» для своєї країни з результатом 2:27:11. Кіплагат фінішувала разом з представницею США Емі Крейг слідом, обидві спортсменки показали час 2:27:18.
А рекорд чемпіонатів належить неймовірній Полі Редкліф, яка встановила його ще в 2005-м році в Хельсінкі – 2:20:57.